|
 Країни із закритими економіками, а також держави, багаті на енергоресурси, майже не відчули негативного впливу світової фінансової кризи
Міжнародний валютний фонд за два місяці витратив чверть своїх резервів на допомогу постраждалим від кризи і сам опинився в ролі прохача. За оцінками голови МВФ Домініка Стросс-Кана, в найближчі півроку організації знадобляться додаткові $100 млрд, адже черга із країн, які розраховують на фінансову допомогу, зростає.
Першими від фінансової кризи постраждали країни з негативним сальдо платіжного балансу, які залежать від іноземного капіталу. Цією хворобою, як виявилося, були уражені багато країн Східної та Центральної Європи, економіка яких зростала за рахунок боргових ресурсів при низькому рівні накопичень населення. При цьому країни самі прив’язали себе до американських економічних циклів, допустивши швидке збільшення обсягів кредитування приватного сектора в доларах. Серед європейських країн Угорщина — одна з найбільш постраждалих. На порятунок її економіки Світовий банк, МВФ та ЄС уже виділили $25 млрд. Латвії загрожує дефолт.
Знайти регіон, який би так чи інакше не зачепила світова фінансова й економічна кризи, з кожним днем чимдалі складніше. Але є країни, які меншою мірою відчули їхній вплив.
Кредити за правилами
Чехи готуються до Різдва. За даними дослідження TNS AISA, середньостатистичний житель країни витратить на новорічні подарунки, як і торік, близько EUR450. Світова фінансова криза, що спричинила рецесію в багатьох європейських країнах, не завадить чеським ритейлерам збільшити виручку під час свят. У найгіршому разі їх очікує невелике сповільнення темпів зростання продажу у передсвяткові дні порівняно з аналогічним періодом минулого року — за оцінками аналітиків, на 2–3%. Чехи не відчули кризу повною мірою, відтак не поспішають зраджувати своїм звичкам.
І в момент появи перших негативних тенденцій на світових ринках, і зараз чеська економіка зростає. Стабільність національної валюти, а також низькі ставки за кредитами у кронах сприяли тому, що позики в  іноземній валюті користувалися невеликим попитом, як у самої держави, так і у населення. При цьому частка неякісних активів (зокрема іпотечні папери) у чеській фінансовій системі не перевищує 1%. А завдяки традиційній схильності чехів до заощаджень, відношення депозитів до ВВП перевищує 60%. Торговельний профіцит і скромний дефіцит за поточним рахунком платіжного балансу утримали економіку від падіння. За підсумками 2008 року ВВП країни зросте на 4,5%, а наступного року, за прогнозом чеського центробанку, на 2,9%.
Вірменська економіка теж зберігає колишню динаміку розвитку, і в 2008 році, швидше за все, досягне запланованого 10% зростання. Країна мало залучена у світову фінансову систему, а банківський сектор у Вірменії жорстко регулює держава.
Місцеві банки не зловживали іноземними позиковими ресурсами. Питома вага залучених місцевими фінустановами у закордонних банків коштів у загальному обсязі ресурсної бази не перевищує 10%. Здебільшого це довгострокові кошти, частка короткострокових позик становить менш ніж 1%. При цьому 64% депозитів припадає на вклади у драмах, а 36% — в іноземній валюті, хоча ще в 2005 році частка депозитів в інвалюті досягала 75%.
Банківська стабільність тішить місцеву владу, а ось засмучує Єреван значне скорочення грошових переказів з Росії та США, де живе більша частина вірменської діаспори, залежність від якої перетворилася на ахіллесову п’яту вірменської економіки.
Легко проблеми у світовій економіці поки що переносить Малайзія. З одного боку, вона не так потерпає від кредитної кризи, оскільки серед місцевого населення банківські позики непопулярні, а заощадження на депозитах становлять, за даними Bank of America, третину ВВП країни. З іншого боку, держава завоювала довіру інвесторів як вигідний складальний цех. Деякі експерти припускають, що компанії, які прагнуть скорочення витрат, замисляться про перенесення своїх підприємств до Малайзії.
Країни шукають шляхи виходу з кризи
У вигіднішому становищі опинилися країни не лише з невеликою часткою позикових коштів щодо ВВП, а й з високим припливом прямих іноземних інвестицій. «Вихід з ПІІ — тривалий процес, тому в країнах, де обсяги інвестицій більші, ризик швидкого відпливу іноземного капіталу є менш імовірним», — пояснює економіст компанії «Трійка Діалог Україна» Ірина Піонтковська.
Словаччину криза теж зачепила мінімально, оскільки впродовж останніх трьох років її економіка отримала значні прямі іноземні інвестиції в межах аутсорсингу, що сприяло створенню конкурентоспроможних підприємств. Приплив ПІІ в економіку Словаччини торік сягнув майже $25 млрд. Країна і сьогодні приваблює інвесторів. Попри кризу, південнокорейський автовиробник Kia Motors має намір побудувати у Словаччині ще один завод із виробництва двигунів вартістю EUR100– 200 млн.
Вплив кризи на Польщу пом’якшила збалансована кредитна політика корпоративного сектора. Українські компанії зазвичай позичали кошти на короткий період, але вкладали в довгострокові проекти. Тоді як польський бізнес залучав позики, терміни погашення яких залежали від термінів реалізації проектів. При цьому польські компанії не смітили грошима навіть в умовах швидкого зростання ринку. «Приміром, польські страхові компанії, що працюють в Україні, на відміну від своїх українських колег вели дуже акуратну політику експансії. Вони пропонували своїм клієнтам може й менш вигідні, але більш реалістичні умови», — розповідає виконавчий директор центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна» Дмитро Боярчук. Крім того, Польща має досить розвинений внутрішній ринок, за рахунок якого зможе частково компенсувати втрати в експорті.
Уперте зростання
Високі темпи зростання, як і раніше, демонструє Китай. У третьому кварталі обсяг ВВП країни збільшився на 9%. Піднебесна є однією з небагатьох країн, що мають великий запас економічної міцності, зокрема за рахунок унікальних за своїми обсягами золотовалютних резервів у розмірі $1,9 трлн. Китайці вчинили далекоглядно, перевівши третину своїх накопичень у євро. Крім того, країна залучила близько $1 трлн прямих інвестицій у реальний сектор економіки, насамперед, у промисловість.
Утім, під впливом зниження експорту і скорочення обсягу інвестицій у нерухомість економічне зростання у країні сповільнювалося п’ять кварталів поспіль. А у 2009 році, за оцінками управляючого Народним Банком Китаю Чжоу Сяочуаня, воно впаде до 8%, що є для Піднебесної критичним рівнем. Китайську економіку порівнюють із велосипедистом, який їде в гору, а його переслідує вантажівка, — якщо велосипедист забариться, вантажівка наздожене його й розчавить.
При подальшому сповільненні зростання ВВП усі приховані проблеми країни дадуться взнаки — а це й дефіцит енергетичних ресурсів, неродючий ґрунт (7% орних земель не можуть прокормити 1,3 млрд китайців), і нерозвиненість внутрішніх районів. По суті, основний виробничий потенціал Китаю зосереджений у п’яти приморських провінціях. До середнього класу можна віднести не більш ніж 50–60 млн китайців, при цьому 900 млн селян перебувають за межею бідності. Тому головним фактором ризику для КНР стала залежність країни від збуту продукції на світових ринках на тлі повільного розвитку внутрішнього попиту. За даними Світового банку, на Китай припадає лише 6% світового споживання, хоча в країні проживає майже 20% жителів Землі і виробляється 15% світового ВВП. Упродовж останніх чотирьох років внутрішній ринок розвивався за рахунок підготовки Піднебесної до Олімпіади-2008, але головне змагання планети позаду і потрібно шукати нові стимули для зростання.
На початку листопада китайський уряд схвалив 10 заходів із розширення внутрішнього попиту, на реалізацію яких до кінця 2010 року виділять понад $580 млн інвестицій. Кошти спрямують на інфраструктурне будівництво в сільських регіонах і будівництво доступного житла, вдосконалення медичного обслуговування й освіти, розвиток залізниці, індустрії високих технологій та інновацій тощо.
КНР спрямує $580 млн на розширення внутрішнього попиту
Економіку Бразилії, яка так само, як і Китай, значною мірою залежить від експорту, витягує продовольчий потенціал країни. Країна вважається світовим лідером із виробництва кави й цукру, посідає друге місце за обсягами вирощуваної сої, третє — за кукурудзою, є найбільшим експортером яловичини. Національна конфедерація промисловості Бразилії підвищила свій прогноз економічного зростання країни за підсумками 2008 року з 4,7% до 5,3%. І хоча наступного року під впливом кризи темпи зростання, швидше за все, знизяться до 3%, економічно Бразилія все одно виглядає стабільнішою серед інших країн Латинської Америки. Місцева грошова одиниця (реал) з 2002 року зміцнилася майже удвічі щодо долара, відсоткові ставки за кредитами потроху знижуються, що стимулює внутрішній попит, уряд розплатився за своїми зовнішніми боргами, перетворившись на нетто-кредитора. Поки що позитивний торговельний баланс Бразилія має намір підтримати, ставши найбільшим світовим експортером продовольства. Найближчим часом вона планує розширити посівні площі під зернові культури, а також збільшити обсяги виробництва рису, бобових культур, молока і м’яса, що забезпечить продовольчу безпеку країни та дасть змогу наростити експорт. У сезоні 2008–2009 років у розвиток аграрного комплексу Бразилія вкладе $40,5 млрд.
Однак різке зниження цін на сировинні товари на світовому ринку може нівелювати всі зусилля уряду.
Нафта для стабільності
У меншій мірі від глобальної фінансової кризи постраждали невеликі арабські країни, багаті на вуглеводні. І хоча нафтові прибутки в цьому регіоні скорочуються через зниження цін на нафту з $147 за барель у червні до $45 за барель у грудні, у збитку країни-видобувачі не залишаться. «Собівартість вуглеводнів експерти оцінюють у $5–20 за барель», — пояснює експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізулін. До того ж в арабських країн — експортерів нафти є великий досвід роботи при падінні ринку. Реакцією на кризу буде лише скорочення видобутку ресурсів, адже шейхам не треба фінансувати соціальні та воєнні програми, як, наприклад, Росії.
Криза оминула Анголу і Чад, які й далі розробляють нові свердловини за рахунок прибутку, отриманого від продажу вуглеводнів. Бурхливий розвиток нафтовидобувної промисловості компенсує зниження цін на нафту та падіння зовнішнього попиту.
Країни — видобувачі нафти, особливо держави Перської затоки, накопичили значні внутрішні ресурси, якими грамотно розпорядилися. І хоча їхня банківська система доволі сильно інтегрована у світову, оскільки місцеві фінустанови інвестували в Європу і США, вона залишається стабільною. Приміром, банківська система Саудівської Аравії визнана фахівцями Global Insight найстабільнішою серед 33 країн, що розвиваються. «Постраждали ті, хто надто захопився купівлею сек’юритизованих облігацій, випущених під боргові зобов’язання різної якості. А арабські держави не вкладали в похідні цінні папери, інвестуючи переважно в державні цінні папери й нерухомість», — розповідає заступник виконавчого директора міжнародного фонду Bleyzer Олег Устенко. Понад те, невеликий Катар, так само, як і Дубай (ОАЕ), конкурує зі Швейцарією за імідж найстабільніших і найнадійніших банківських центрів. Зараз їхні позиції можуть зміцнитися, поки ослаблена фінансовою кризою Швейцарія намагається повернути довіру до своєї банківської системи через фінансові проблеми найбільшого місцевого банку UBS. Він активно грав на американському іпотечному ринку, тож мав списати EUR30 млрд високоризикових активів, приблизно таку саму суму вкладники вивели з банку UBS, а деякі клієнти і зі Швейцарії. Обсяг активів, якими управляють місцеві банки, з осені 2007-го до серпня 2008 року знизився, за оцінками DB Research, на 12%.
Інші правила
Практично нічого не змінилося в економіці Узбекистану, Киргизії, Молдови — країн, які живуть натуральним господарством. Куба, Афганістан, Іран, Сирія, Північна Корея, М’янма, Судан, Ліберія, Кот-д’Івуар, Палестина теж залишилися осторонь від кризи (хоча кожна з країн вирішує локальні економічні та політичні проблеми). Стосовно цих держав діють санкції, і спаду у глобальній економіці вони не відчують, оскільки й так мають обмежений вплив на світову торгівлю. Їхні економіки досить ізольовані і не страждають від втрати іноземного капіталу, кредитного голоду чи від зниження зовнішнього попиту. Криза може зачепити їх опосередковано, якщо розвинені країни скоротять гуманітарну допомогу цим державам.
 На відміну від глобалізованих країн, які зростають швидше, коли світова економіка на підйомі й падають сильніше, коли на зовнішніх ринках починається рецесія, закриті держави живуть у своєму вимірі. «Ірак і Гана — єдині країни, фондовий ринок яких усе ще зростає», — каже Ян Рендольф, голова дослідницької групи з суверенних ризиків країн компанії Global Insight. Економіка країн поступово відновлюється після кризи, що виникла задовго до колапсу американського іпотечного ринку.
З початку року фондовий ринок Гани зріс на 64%. Інвестори з ентузіазмом відреагували на відкриття нових морських родовищ нафти, а також будівництво дорожньої інфраструктури. Утім, обсяги фондових торгів є невеликими через низький рівень ліквідності акцій місцевих компаній.
Індекс ділової активності Іраку тільки у вересні 2008 року зріс на 40%. І хоча місцеві брокери лише мріють про електронну торгівлю (всі угоди позначаються на дошках на кшталт лекційних), світова фінансова криза їм байдужа. У місцевих інвесторів популярні акції компаній, що займаються готельним бізнесом і будівництвом.
Доводиться радіти будь-яким гарним новинам, адже їх дедалі менше.
Інша думка
Програють усі
 Наталя ВОЛЧКОВА,
старший науковий співробітник Центру економічних і фінансових досліджень і розробок Російської економічної школи
— У світі немає країн, яких би так чи інакше не зачепила (або зачепить у майбутньому) криза. Почавшись зі США, фінансова криза поширилася на весь світ — скоротилися ліквідність та обсяги кредитування. Епоха дешевих грошей закінчилася, що негативно позначається абсолютно на всіх країнах, але в першу чергу на державах з дефіцитним бюджетом та/або високим боргом корпоративного сектора.
Країни, які особливо швидко зростали останніми роками, постраждають сильніше, адже основним джерелом їхнього зростання були інвестиції з позикових коштів. Неможливість знайти нові кредити або перекредитуватися призводить до банкрутства фірм і проектів, що характерно передусім для країн, які позичали на світових ринках — тобто розвинених держав і держав, що наближаються до розвинених. У країнах із великих держборгом і фіксованим обмінним курсом висока ймовірність виникнення валютної кризи.
Падіння попиту на сировину боляче б’є по країнах, багатих на природні ресурси, зокрема аграрних державах. До цієї категорії потрапляє велика кількість країн, що розвиваються. На тлі сильного зростання цін на сировинні товари в попередній період вони вкладали величезні ресурси в ці сектори, але тепер окупити вкладені кошти проблематично.
Якщо країна раніше динамічно розвивалася, не залежала від сировинного експорту, то, на перший погляд, вона могла б уникнути кризи. Однак швидке зростання без кредитів і сировини можливе лише за рахунок розвитку торгівлі з іншими країнами. Та оскільки криза вдарила по більшості економік і падіння ВВП очікується всюди, то й це джерело зростання перестає працювати. Цей фактор особливо критичний для малих країн (у них небагато можливостей зростання за рахунок внутрішнього попиту), або для великих, але дуже відкритих економік.
Таким чином, маленькі країни, з високими боргами як корпоративного, так і державного сектора, з високою часткою сировини у виробництві почуваються гірше за інших. І навпаки, держави з невисокими боргами корпоративного сектора і великою промисловою економікою відчувають кризу меншою мірою, але таких країн немає в природі.
До речі
Фактори ризику
Що може наблизити економічну кризу
· Незбалансована кредитна політика
· Залежність економічного зростання від боргових ресурсів
· Надмірна експортна та ресурсна залежність
· Нерозвинений внутрішній ринок
· Невисокий рівень прямих іноземних інвестицій
· Невеликі золотовалютні резерви
· Висока залежність від критичного імпорту
· Низький рівень заощаджень населення
|
