|
 Мы стоим лишь в начале серьезного падения экономики, дальше будет хуже. Жизнь не заканчивается, но глубокий кризис таки вынудит украинцев изменить мировоззренческие принципы...
Анализируя причины и развитие глобального финансового кризиса (смотрите ниже), мы не можем не спрашивать себя, каким образом это отразится на украинской экономике и бумажниках рядовых украинцев. Для того, чтобы ответить на этот вопрос, нужно разобраться в том, как мы жили на протяжении последних восьми лет, за счет чего росли доходы государственного бюджета, предприятий, «улучшалась жизнь украинцев уже сегодня». То, что это улучшение для абсолютного большинства граждан имело место, – неопровержимый факт. И его все ведущие политические лидеры и правительственные чиновники без лишней стыдливости приписывают именно себе, во всех проблемах обвиняя своих оппонентов.
Откуда взялся рост доходов
 |
| Виктор Ющенко и Юлия Тимошенко |
Почему за начало отсчета я беру вторую половину 2000-го года? Потому что, невзирая на то, что определенный рост экономики начался уже в 1999-ом, вся экономика оставалась достаточно бактеризованной, большинство расчетов проводились зачетами векселей. Только начиная с 2000 года, стараниями тогдашнего правительства Ющенко было запрещено неденежную форму расчетов с бюджетом. В том же таки 2000-м году Юлия Тимошенко как вице-премьер по вопросам ТЭК, ведя личную ожесточенную борьбу с группой Медведчука – Суркиса (можно ли было тогда представить, что в 2008 году Медведчук станет одним из наиболее приближенных к ЮВТ?), с помощью легендарных “неподкупных” коммунистов добилась изменений в законодательстве, которые обусловили формирование энергетического рынка в его сегодняшнем виде. Важнейшими элементами той реформы был переход на расчеты на энергетическом рынке через единый расчетный центр и исключительно в денежной форме.
Именно благодаря этим двум реформаторским шагам в бюджетной и энергетической сфере существенно выросли денежные доходы государственного и местных бюджетов, что, в свою очередь, дало возможность правительству повысить пенсии и зарплаты, при этом выплачивать их исключительно в денежной форме.
Какие же основные источники формировали рост доходов граждан, начиная с 2000 года и доныне?
Во-первых, в украинской экономике начался стойкий процесс повышения производительности труда и роста промышленного производства. Это было связано с возрождением промышленных предприятий, особенно тех, что уже были приватизированы и работали на экспорт. В известной мере этому способствовала и внешняя позитивная динамика роста экономик Европы, США, Китая, Индии, России, стран Латинской Америки и Африки.
Во-вторых, в государственный бюджет начали поступать доходы от продажи государственных предприятий. Что, в свою очередь, дало возможность увеличивать социальные выплаты населению. Именно с 2000 года начинаются продажи пакетов акций по хоть сколь ни будь приличным ценам. Да, был продан 30-процентный пакет Николаевского глиноземного завода за 100 млн. дол. И хотя эта цена была во много раз ниже рыночной стоимости этого предприятия, но это был первый пример поступления реальных доходов от приватизации.
Третьим источником доходов государственного бюджета и граждан за эти восемь лет стало наращивание иностранных инвестиций. И хотя в значительной мере это были средства украинских бизнесменов, которые начали возвращать их из оффшоров, однако и от них по цепи какая-то малость попадала и в государственный бюджет, и в бумажники рядовых граждан. Так с июля 2003 года по июля 2008-го прирост объема прямых иностранных инвестиций составлял 30,4 млрд. дол. США: из как 6 млрд. дол. до 36,5 млрд.
Четвертым очень важным источником доходов государства и украинцев стали средства, которые начали поступать в Украину в виде кредитов частному сектору (банкам и корпорациям). Частные предприятия Украины за последние четыре-пять лет смогли нарастить объемы кредитной задолженности перед иностранными финансовыми и промышленными компаниями почти с нуля до 85 млрд. дол. США. Мне доводилось писать, что инфляция в 2007 – 2008 годах в значительной мере объяснялась накачиванием экономики кредитными средствами, которые привлекались за рубежом, – потом очень существенная их часть выдавались в виде потребительских и ипотечных кредитов населению. В то же время, кроме раскручивания инфляции, эти кредитные средства по цепи формировали как увеличение ВВП, так и весомые поступления в государственный бюджет и в бумажники граждан – от полученных кредитов и в виде зарплаты работников торговли, сферы услуг, строительного и ряда других секторов, которые работают на конечных потребителей.
Пятым источником доходов граждан в эти годы были средства, которые поступали от украинских работников, которые работают за пределами Украины. Самая большая волна заробитчан пришлась на середину и конец 90-х годов. И как раз в 2000–2001 году они уже более-менее обосновались за рубежом, и в них появилась возможность делать официальные и неофициальные переводы родственникам на родину. На сегодня объемы таких ежегодных трансферов, по разным оценкам, колеблются в пределах от 5 до 7 млрд. дол.
Шестой источник повышения благосостояния населения – это проедание основного капитала государственных и коммунальных предприятий, общественной инфраструктуры. Размер амортизации коммунальной (сетей газового хозяйства, тепло- и водоканалов, жилищного хозяйство и тому подобное), и транспортной (автомобильные дороги, железнодорожное хозяйство, трубопроводный транспорт) инфраструктуры, энергетического хозяйства (ТЭС, атомных и гидроэлектростанций, сетей передачи тока высокого напряжения) был несравненно большим, чем расходы на восстановление. Таким образом государство, вместо полноценного финансирования и возобновления этих основных фондов, направляло средства на текущее потребление реально бедного населения.
Седьмым, не совсем очевидным, фактором роста благосостояния пенсионеров была так называемая демографическая яма, в которой находилась Украина в период с 2000 по 2007–2008 годы (в известной мере это касается всех европейских стран). Именно в этот период количество лиц, которые выходили на пенсию, было значительно ниже, чем в предыдущие и следующие годы. Это связано с тем, что в этот промежуток времени на пенсию должны были выходить те, кто родился в 1940–1947 годах, а таких по понятным причинам было немного. Это временное уменьшение количества лиц пенсионного возраста дало правительствам возможность наращивать их пенсионное обеспечение. Но даже невзирая на это и на сверхвысокий уровень отчислений в Пенсионный фонд Украины, дефицит его бюджета с каждым годом все растет и покрывается за счет государственного бюджета. Да, в 2004 году собственные доходы Пенсионного фонда (от собранных взносов) были утверждены в размере 28,2 млрд. грн., а расходы – 36,2 млрд. грн., в 2005 году – соответственно 41,6 млрд. и 65,5 млрд., в 2006 году – 50,6 млрд. и 70,2 млрд., в 2007-ом – 67,3 млрд. и 90,3 млрд., в 2008-ом – 101, 8 млрд. и 141, 2 млрд. грн.
Кризис внешний умножился на кризис внутренний
Как видим, практически все источники, которые формировали рост доходов граждан в период из второй половины 2000 года до сегодняшнего дня, почти полностью исчерпаны, или же их сохранение, тем более рост, в результате мирового экономического кризиса является крайне проблематичным. Более того, можно ожидать существенного сужения тех источников доходов, которые формировали благосостояние населения при росте вынужденных расходов, особенно в части коммунальной и транспортной инфраструктуры, которая во многих городах Украины разваливается прямо на глазах.
Да, уже со второй половины 2008 года началось существенное сокращение экспорта металлургической и химической отрасли, которая приводит к сокращению и даже полной остановке определенной части производств.
 В результате мирового финансового кризиса, об анализе причин и последствий которого я писал в статье «Глобальный финансовый кризис: мир становится другим» произошло резкое сокращение кредитного финансирования из-за пределов Украины, что во втором и третьем квартале 2008 года повлекло замораживание большей части проектов, связанных со строительством жилья, офисных и торговых помещений. Это, в свою очередь, привело к сокращению работников в девелоперских и строительных компаниях. Если не предпринимать определенных шагов (об этом в следующей статье) во второй половине 2008 года и особенно в 2009-ом, следует ожидать существенного падения объемов производства предприятий строительной отрасли с соответствующим высвобождением рабочей силы.
Из-за ограниченности возможностей кредитных учреждений для наращивания кредитной активности уже началось существенное сокращение объемов торговли потребительскими товарами, товарами долгосрочного использования. Это, в свою очередь, приводит к сокращению доходов всех, кто задействован в продвижении этих товаров к конечному потребителю. Да, следует ожидать сокращения продаж мебели, автомашин, холодильников, телевизоров и тому подобное. Это также будет предопределять падение доходов банков (по ипотечным и потребительским кредитам), страховых и рекламных компаний, средств массовой информации, главным источником доходов которых является реклама. А это все, кроме падения заработков работников в этих отраслях, означает сокращение доходов Государственного и местных бюджетов и Пенсионного фонда.
Что будет с банками
Отдельно хочу высказать определенные мысли о возможном кризисе в украинской банковской системе и проблем курса национальной валюты.
С одной стороны, украинские банки практически не принимали участия в операциях на фондовых рынках. Потому проблем обвала стоимости активов, с которыми сталкиваются большинство иностранных финансовых учреждений, наши банки не почувствуют. В то же время ситуация здесь не такая уже и простая.
Во-первых, большинство украинских банков, которые существенно наращивали свои кредитные портфели, делали это за счет привлечения иностранных кредитов. При нормальных условиях большинство этих заимствований после наступления времени их возвращения (а выдавались они, как правило, на срок от одного до трех лет) могли быть рефинансированы, то есть пролонгированы иностранными финансовыми учреждениями. В условиях же финансового кризиса большинство иностранных банков закрывают все лимиты на банки развивающихся стран. Таким образом, определенное количество больших банков уже до конца этого года и особенно в 2009-ом и 2010 годах может столкнуться с кризисом ликвидности. То есть они не смогут выполнять свои обязательства перед кредиторами.
Во-вторых, у многих банков (хотя это проблема каждого отдельно взятого банка) есть достаточно большие портфели потребительских и ипотечных кредитов. Качество портфелей потребительских кредитов не очень хорошее. В условиях определенной кредитной пирамиды убытки от плохих кредитов покрывалась за счет еще большего количества новых потребительских кредитов. После вынужденной остановки в росте таких кредитных пирамид значительное количество банков начнет сталкиваться с существенным ухудшением общих финансовых результатов своей деятельности.
Не менее сложная ситуация может оказаться и с ипотечными кредитами, которые предоставлялись для приобретения квартир, домов и земельных участков. В большей степени эти кредиты брали сотрудники пока еще успешных коммерческих структур. И до сих пор они выполняют свои обязательства. Но, как правило, заработная плата для них - фактически единственный источник доходов. В случае потери места работы многие из них физически не смогут выполнять свои обязательства перед банками. К тому же некоторые банки закладывали в кредитные договоры возможность повышения процентных ставок, которое может еще больше ухудшить возможности для обслуживания обязательств по этим кредитам. К тому же банки уже сейчас сталкиваются с проблемами некачественного обслуживания обязательств по кредитам, которые предоставлялись строительным, торговым компаниям и фирмам ряда других отраслей экономики.
Таким образом, банкам и Национальному банку нужно серьезно готовиться к резкому ухудшению ситуации вокруг кредитных портфелей.
Дополнительной проблемой становится ситуация с курсовой стабильностью национальной валюты. С одной стороны, с точки зрения покупательной способности, гривня относительно доллара США и Евро является недооцененной, с другой – у нас такое негативное сальдо торгового баланса, что это не может не повлечь значительного давления на курс гривни. До сих пор негативное сальдо торгового баланса перекрывалось за счет большого позитивного баланса поступлений инвестиций и кредитов. Но глобальный финансовый кризис обусловит свертывание иностранных инвестиций и кредитов, что будет означать ухудшение не только торгового, но и в целом платежного баланса страны. При этом существенное падение курса гривни к иностранным валютам может составлять еще большую угрозу для качества кредитных портфелей коммерческих банков, когда заемщики, особенно физические лица, не смогут погашать свои валютные кредиты.
Жизнь не заканчивается, но она становится другой
Возможностей продавать что-то из государственного имущества почти не осталось, а многим иностранным и украинским инвесторам сейчас будет вообще не до новых приобретений. Кроме того, мы будем иметь дело с существенным ростом пенсионных расходов при сокращении численности работающих. У нас подскочат расходы в связи с нарастанием техногенных катастроф в результате хищнического обращения с окружающей средой и тотальной изношенностью коммунальной и транспортной инфраструктуры... Потому можно определенно сказать, что вся страна начнет чувствовать последствия социального популизма и нежелания проводить реформы.
И это не попытки испугать кого-то. Нужно четко представлять, что мы в действительности стоим лишь в начале серьезной рецессии украинской экономики. Дальше будет хуже.
Несколько лет назад на экраны вышел американский блокбастер «Идеальный шторм». В этом фильмы было показано, как человеческий авантюризм и жадность в условиях сверхсильного шторма привели к гибели сейнера и всей его команды.
В известной мере события, свидетелями которых мы становимся сейчас, похожи на идеальный шторм, который неуклонно приближается ко всем нам. Нам еще неизвестно будущее количество человеческих трагедий, связанных с потерей работы, собственного жилья, здоровья. Но определенно можно утверждать, что таких будет очень много.
Сейчас происходит наложение глобального финансового кризиса на накопленные внутренние проблемы, связанные с коррупцией, изъянами нереформированного коммунального сектора, нереформированной и неэффективной (временами абсурдной) социальной системы, промедлением с административно-территориальной реформой, реформой судопроизводства и многими другими проблемами, которыми наша элита на протяжении всех этих лет не готова была заниматься. А расплачиваться будем мы все, граждане Украины, независимо от наших взглядов. Потому что на протяжении этих лет готовы были все прощать «своим» политикам и верить и сладкие обещания относительно «улучшения жизни уже сегодня» без болезненных длительных реформ.
Жизнь не заканчивается, и конца света, бесспорно, не будет, но всех нас ожидает серьезный, долговременный кризис, который таки вынудит граждан страны изменять мировоззренческие принципы.
Борис Кушнирук, экономист УНИАН
***
Борис Кушнірук: Глобальна фінансова криза: світ стає іншим
 У світі вірує фінансова криза. Глибина її буде значно суттєвіша, ніж у 70-ті, 80-ті, 90-ті та в першому десятиріччі нинішнього століття. Усе, що відбувається на наших очах, уже порівнюють з глобальною економічною катастрофою кінця 20-тих – середини 30-тих років 20 століття. Більшість експертів причинами цієї кризи називають проблеми в американській економіці, що виникли внаслідок різкого скорочення заощаджень, зростання дешевих кредитів, неадекватного споживання та формування великої бульбашки передусім на ринку ризикованих іпотечних цінних паперів, так званих “subprime mortgages”.
Загалом з такою оцінкою можна погодитися, хоча і з деякими істотними уточненнями, на яких я хотів би зупинитися докладніше.
Споживання випередило можливості
Американська економічна модель значною мірою розвивається завдяки споживачам, оскільки споживчі витрати формують близько 2/3 ВВП Сполучених Штатів. Саме постійне зростання споживання зумовлювали протягом останніх тридцяти років приріст ВВП, доходів населення та державного бюджету США. І якщо до середини 80-х американці зберігали близько 7–9% своїх поточних доходів, то пізніше норма поточних заощаджень почала неухильно скорочуватися, упавши 2001 року нижче від 0% (за рахунок кредитів). Згодом заощаджування трохи відновилося, але в 2005–2006 роках люди знову перестали відкладати гроші й навіть почали витрачати накопичене в попередні роки. Не сприяли заощадливості американців і низькі відсоткові ставки за кредитами, які майже в необмежених обсягах отримували американські банки у Федеральній резервній системі, що, у свою чергу, призводило до практично нульових, з урахуванням інфляції, розмірів реальних відсотків за депозитами.
Добре відомо, що головним джерелом фінансування надлишкових витрат упродовж останніх 30 років у Сполучених Штатах є кредитування. З середини 80-х американці фактично не лише не повертали кредити, а навпаки, нарощували їх темпами, що значно випереджали як темпи зростання їхніх доходів, так і темпи зростання ВВП. Особливо зростання обсягів кредитування почалося від часу виникнення бульбашки, пов’язаної з різким збільшенням кількості та подальшим банкрутством так званих «доткомів» у період з 1998-го по 2001 рік.
Відтоді боргові зобов’язання основної маси американців почали зростати не просто з прискоренням, а взагалі у арифметичній прогресії відносно зростання доходів. На сьогодні обсяг фінансових зобов`язань основної маси американських громадян перевалив уже за 140% їхнього річного доходу. Лише виплати за відсотками перевищили 10% доходу населення – що вже казати про повернення основних сум. Очевидно, що це в якийсь момент не могло не призвести до ситуації, коли більшість простих американців уже не могли брати нові кредити. Вони змушені припинити нарощувати обсяги споживання та почати займатися виключно поверненням накопичених боргів. Багато хто і цього вже робити не міг і почав відмовлятися від придбаних у кредит будинків, автомобілів тощо. Це, у свою чергу, почало обвалювати ринки автомобілів, нерухомості та по ланцюгу інші сектори американської економіки. І це не могло не призвести до різкого падіння курсу більшості цінних паперів на американському фондовому ринку.
Закономірно, що почалося це з ринку ризикованих іпотечних паперів, який формувався за рахунок секьюритизації ризикованих іпотечних кредитів, що видавалися найменш забезпеченим американцям, головним і майже єдиним джерелом доходів яких є заробітна плата. Втрата роботи означає для цієї категорії американців втрату можливості обслуговувати зобов’язання за іпотечними кредитами, що означає виставлення їхніх будинків та кварти на продаж і, як наслідок, враховуючи масовість цього явища, істотне падіння цін на них. Обвал цін на іпотечні папери призвів до здешевлення активів великої кількості іпотечних та інвестиційних банків, відтак почали падати акції та цінні папери цих фінансових інститутів, а потім інших корпорацій, і не тільки в Сполучених Штатах.
Крах “центрального банку світу”?
Ось тут ми підходимо до ще однієї особливості світової фінансової кризи, на яку значно менше звертають увагу експерти. Річ у тім, що повоєнна світова економічна система базувалася на виконанні Сполученими Штатами функції центрального банку світу. Саме долар був і залишається нині головною розрахунковою валютою в міжнародній торгівлі. І поки частка США в загальному обсязі світового ВВП превалювала, а розмір міжнародної торгівлі був відносно незначним, долар упевнено виконував функцію засобу платежу.
Статус центрального банку світу давав змогу США отримувати дохід, так званий «сеньйораж». Випускаючи в обіг нічим не забезпечені грошові знаки, американський уряд і всі фізичні та юридичні особи Сполучних Штатів могли купувати товари та послуги практично в будь-якій країні світу.
На підтвердження цього наведу такі дані. На сьогодні борг уряду США перевищив 9,5 трильйона доларів, а після реалізацій так званого плану порятунку економіки міністра фінансів США Полсона, цей борг перевищить 10,5 трильйона доларів.
Цей випуск в обіг доларів має не такий однозначний характер. Річ у тім, що внаслідок зростання та глобалізації світової економіки та нарощування обсягів міжнародної торгівлі виникає потреба в додаткових коштах як засобу платежу. Якщо цих коштів бракує, то їхня ціна починає зростати, що спричиняє зростання обмінного курсу цієї валюти щодо інших валют. А це, у свою чергу, погіршує умови для експортерів та стимулює здешевлення і збільшення обсягів імпорту. Тобто задля недопущення зростання курсу долара США щодо інших валют американський уряд має емітувати все більше і більше грошових знаків. А зростання попиту на основні ресурси (нафта, метал, продукти харчування тощо) з боку економік Китаю, Індії, Бразилії та інших країн світу, не могло не провокувати підвищення цін на них і, як наслідок, потреби в ще більшій кількості обігових коштів, необхідних для забезпечення розрахунків у міжнародній торгівлі.
Крім цього, функція грошей як засобу платежу поєднується зі ще однією функцію – бути засобом заощадження. Зрозуміло, якщо ти не маєш можливості зберігати й накопичувати якусь валюту, то не будеш зацікавлений і розраховуватись нею. Ось тут починається нове коло проблем американської економіки.
Частка доларів США, яка тимчасово не використовується як засіб платежу в міжнародній торгівлі, потрапляє на американський фондовий ринок, що зумовлює зростання доходів простих громадян і бізнесових структур та бюджету США. Так, спочатку доходи отримують інвестиційні банки, які надають комісійні послуги з випуску цінних паперів і їх продажу американським та іноземним інвесторам (доходи від цих послуг щорічно становили мільярди й навіть десятки мільярдів доларів). Збільшення попиту на цінні папери й зростання цін на них призводить до різкого зростання доходів усіх інвесторів. А це, у свою чергу, стимулює кредитування під купівлю цих цінних паперів.
З одного боку, зростання спекулятивних доходів сприяло зростанню споживчого попиту, з другого – ще більше розігрівало американський фондовий ринок і формувало величезну бульбашку не підкріплених реальною вартістю фондових активів. Таким чином, виконуючи функцію центрального банку світу, Сполучені Штати потрапили в пастку, з якої не так просто знати вихід.
Очевидно, що світова спільнота зіштовхнулась з дуже складною проблемою. Суть її полягає в тому, що одна навіть дуже економічно потужна країна не може виконувати функцію центрального банку світу. При цьому очевидно, що європейські країни та європейський центральний банк не готові взяти на себе таку функцію. І якщо хтось вважає, що ЄЦБ в захопленні від заяв тих чи інших країни про перехід у міжнародних розрахунках з долара США на євро, то помиляється. Бо там чудово розуміють і переваги такої ситуації, і величезні ризики, на які наражається єдина Європа та їхня об’єднана економіка.
Чим загрожує послаблення ролі США
Обсяги боргу уряду США та юридичних і фізичних осіб настільки значні, що дехто з експертів не виключає варіанта, коли американський істеблішмент погодиться на накачування американської економіки надзвичайно великою кількістю грошових знаків, які призведуть до дуже значного знецінення національної валюти та всіх боргових зобов’язань. Побоювання саме такого сценарію, а план Полсона певною мірою закладає такий розвиток подій, схоже, ще більше обвалює не тільки американський, а й усі фондові біржі світу.
Зменшення надійності долара США як засобу платежу та засобу заощадження неминуче призведе до паралічу всієї системи міжнародних розрахунків. Можливе істотне скорочення обсягів міжнародної торгівлі – як наслідок падіння попиту на основні види ресурсів та зростання економічної кризи у великій кількості країн, економіка яких більшою мірою залежить від експорту сировинних ресурсів. Це багато в чому стосується й України, але це тема окремої статті.
Є й інші ризики. Криза американської економіка не може не спричинитися до суттєвого скорочення впливу США на події у світі. На якийсь час уряду США, хто б не став Президентом країни – Обама чи Маккейн, буде не до міжнародних проблем, їм доведеться займатися проблемами у власній країні. Це може призвести до зменшення ролі США як міжнародного поліцейського, якого багато хто не люблять, але з позицією якого змушені рахуватися.
Ураховуючи, що роль ООН та Ради Безпеки ООН істотно обмежена протиріччями між США та Росією, можна очікувати ескалацію напруги в багатьох точках світу, де регіональні вожді спробують посилити свій вплив, у тому числі силовими засобами. Саме такий розвиток подій ми усі мали можливість побачити під час останніх подій на Кавказі. (Проте тоді криза, яка вдарить передусім по сировинних державах, ще не розгорнулася).
Отже, у найближчі роки весь світ, й Україну зокрема, чекають великі зміни, які вплинуть на подальший розвиток світової економіки та геополітику.
|
|
