|
 У 2009 році вкладення в єврооблігації українських банків і компаній можуть принести інвесторам 100% прибутку. Однак ризик таких вкладень дуже високий
Легкі гроші
Наприкінці 2008-го — на початку 2009-го єврооблігації українських емітентів на західних біржах торгувалися з величезним дисконтом: цінні папери можна було придбати зі знижкою 30–40%, а іноді й 70–80%. Однак, попри високу дохідність українських бондів, західні інвестори не поспішають купувати папери, а навпаки — розпродають.
Вітчизняні інвестаналітики впевнені: іноземці налякані кризою і бояться вкладати гроші в боргові інструменти ненадійних (у розумінні інвесторів-нерезидентів) країн, що розвиваються. «Західні інвестфонди почали розпродавати українські папери, оскільки змушені постійно поповнювати свої активи готівкою — щоб розплачуватися з інвесторами, які побажали вилучити кошти з фондів на період кризи», — пояснює обережність іноземних інвесторів на українському ринку єврооблігацій Владислав Перевозчиков, начальник відділу продажу ІК Phoenix Capital. Однак продавців євробондів виявилося набагато більше, ніж покупців: після падіння українського індексу ПФТС на 75% у 2008 році, а також різкої девальвації гривні небагато іноземців готові вкладати гроші в нашу країну. Результат — різке падіння цін на єврооблігації та зростання дохідності за ними.
На думку українських експертів, багато емісій єврооблігацій вітчизняних компаній можна вважати надійними, вони будуть погашені в повному обсязі й вчасно. Загальні витрати на випуск єврооблігацій досягають $1,5 млн — тому залучення капіталу за допомогою євробондів може дозволити собі лише велика компанія чи банк. При цьому майбутньому емітенту необхідно провести аудит своєї фінансової звітності щонайменше за один рік, зустрітися з потенційними покупцями євробондів (road-show), реструктурувати бізнес — зробити його юридично прозорішим. Також компанія має отримати кредитний рейтинг від однієї з всесвітньовідомих рейтингових агенцій (Fitch, Moody’s, S&P). Дефолт за єврооблігаціями — надзвичайний захід емітента, оскільки компанія в такий спосіб фактично перекреслює свою кредитну історію і вже навряд чи в майбутньому зможе позичити гроші на закордонному фінансовому ринку за вигідною ставкою (чи взагалі отримати кредит). Небагато українських компаній, що зробили перші кроки на закордонному ринку капіталу в 2006–2007 роках, зважаться поставити хрест на своїй короткій кредитній історії.
Аналітики інвесткомпаній нагадують: євробонди вигідні ще й тим, що номіновані в інвалюті. За подальшої девальвації гривні український інвестор може отримати величезний прибуток, продавши на вітчизняному валютному ринку долари чи євро, виручені від інвестицій у єврооблігації.
Ложка дьогтю
Втім, вкладення в єврооблігації мають і низку недоліків, про що умовчують інвестаналітики компаній — посередників на ринку євробондів. Один із них — викуп цінних паперів емітентом за ціною нижче від ринкової: у цьому випадку інвестор, який погодиться продати папери, втрачає частину вкладених грошей. Утім, інвестор, безумовно, може відмовитися продавати бонди емітенту та почекати погашення паперів у повному обсязі, приймаючи можливий ризик дефолту компанії-емітента.
До речі, більшість українських компаній і банків справді постараються віддати борги, щоб не псувати собі репутацію, однак окремі емітенти можуть збанкрутувати в період кризи і не погасити єврооблігації. Втіха для прогорілих інвесторів — виплати за євробондами належать до категорії старшого боргу, відтак при розпродажі майна й поверненні дебіторської заборгованості банкрута в першу чергу повертаються борги за єврооблігаціями та іншими категоріями старшого боргу.
Інший серйозний ризик для інвестора — викуп єврооблігацій не емітентом, а афілійованою з ним компанією. Така ситуація виникла наприкінці 2008-го з євробондами Інтерпайпу. Восени 2008 року корпорація Віктора Пінчука заявила про достроковий викуп цінних паперів за ціною 47% номіналу. Бонди викуповувала не сама українська компанія, а афілійована з нею Millen Financial Limited, якій вдалося придбати левову частку паперів Інтерпайпу (багато західних інвесторів вирішили за краще отримати зараз бодай якісь гроші, ніж втратити все у випадку банкрутства Інтерпайпу), і тепер корпорація Пінчука може в будь-який момент змінити умови погашення своїх єврооблігацій. До викупу бондів компанією Millen будь-які відстрочки платежів за паперами, зміну відсотків за ними та ін. (тобто зміну так званих ковенант) мали схвалити власники облігацій простим голосуванням. Але зараз найбільшим власником паперів Інтерпайпу є афілійована Millen, яка, звісно, проголосує за будь-які вигідні корпорації зміни умов випуску. Тому тепер емітент може, в принципі, навіть не запитуючи дрібних інвесторів, відстрочити погашення єврооблігацій на 3–5 років та/або сильно знизити купонний дохід, значно полегшивши собі в період кризи боргове навантаження.
У результаті викупу єврооблігацій Інтерпайпу афілійованою з нею компанією іноземні інвестори, які придбали бонди української корпорації за ціною номіналу, втратили більш ніж половину своїх вкладень: їм мимоволі довелося продати папери за дуже низькою ціною.
Дороге задоволення
Вкласти гроші в євробонди може лише досить заможний інвестор. Мінімальна сума інвестицій у період кризи — $30 тис. Номінал однієї єврооблігації зазвичай становить $100 тис. або EUR100 тис., однак зараз бонди можна купити з дисконтом до 70% номіналу (за $30 тис.).
Існує два способи стати власником єврооблігацій. Перший — отримати індивідуальну валютну ліцензію НБУ для купівлі цінних паперів і відкриття рахунків за кордоном; купити бонди самостійно в одного із західних брокерів. «Однак отримати ліцензію доволі складно: Нацбанк зволікає з видачею дозволу на відкриття рахунків за кордоном — процедура може тривати кілька місяців», — попереджає Владислав Ревчук, операційний директор Astrum Investment Management. Утім, індивідуальна валютна ліцензія не знадобиться, якщо інвестор має намір придбати облігації зовнішньої державної позики України (єврооблігації країни), оскільки таку угоду можна здійснити за гривню.
Натисніть, щоб збільшити
Купити єврооблігації, не маючи індивідуальної валютної ліцензії, можна за допомогою українських інвесткомпаній. Посередницькі послуги на цьому ринку надають великі ІК: Phoenix Capital, Конкорд Капітал, Foyil Securities, «Тройка Диалог Украина», Astrum Investment Management, Dragon Capital і Сократ.
Після придбання євробондів за кордоном посередник переводить папери в Україну — на рахунок інвестора в одній з компаній — хранителів цінних паперів, клієнт отримує виписку з Національного депозитарію про права володіння єврооблігаціями. Комісійні брокера в середньому становлять 1–2% від суми угоди.
Ризик — шляхетна справа
При виборі єврооблігацій інвесторові варто звернути увагу на фінансові показники емітента: рентабельність, темпи зростання виручки й прибутку за останні кілька років (краще, якщо рівень рентабельності бізнесу постійно високий), відношення боргів до активів компанії (борги компанії невеликі). Аналітики радять інвестувати в папери тих емітентів, які мають постійні джерела доходу в іноземній валюті — у такий спосіб знижується ризик дефолту за єврооблігаціями, оскільки виплати за боргами компанії не збільшуватимуться у випадку подальшої девальвації гривні.
Українських емітентів єврооблігацій небагато — лише 27 (включно з урядом і муніципалітетами), чотири з яких уже погасили свої зобов’язання, а саме концерн «Стирол», Райффайзен Банк Аваль, Союз-Віктан, Південмаш. Зараз в обігу перебувають єврооблігації 49 випусків 23 українських емітентів.
Найменш ризиковими єврооблігаціями вважаються суверенні євробонди України. «Суверени», особливо з погашенням в 2011–2012 роках і пізніше (до того моменту криза, швидше за все, має минути), — найнадійніші, — вважає Владислав Ревчук. — А ось за боргами з погашенням у 2009– 2010 роках існує ризик реструктуризації — зміни умов погашення». На другому місці за надійністю серед українських єврооблігацій бонди Укрексімбанку. Фінустанова належить державі, обслуговує корпоративний сегмент і держструктури (здебільшого зовнішньоторговельні операції), тоді як високоризикові іпотечні й автомобільні кредити банк видавав у невеликих обсягах. «Дефолт Укрексімбанку може означати повне заморожування експортно-імпортних операцій України, тому ми оцінюємо ризик дефолту цього емітента як дуже низький — держава в будь-якому разі підтримає його грошима», — вважає Владислав Перевозчиков.
До низькоризикових емітентів експерти відносять фінустанови з іноземним капіталом — Форум, Укрсоцбанк, УкрСиббанк. «Форум — дочірній банк німецького Commerzbank, що у свою чергу на 25% належить уряду Німеччини, — наводить приклад Владислав Перевозчиков. — Керівництво українського банку не раз заявляло про готовність материнської структури підтримати Форум у разі виникнення в нього фінансових проблем». На думку аналітиків, підтримати українських дочок не відмовляться і французький BNP Paribas (УкрСиббанк) та італійський UniCreditGroup (Укрсоцбанк).
Серед компаній-емітентів найнадійнішими вважаються папери Київстару, Азовсталі та Миронівського хлібопродукту. На думку Владислава Перевозчикова, Київстар — найнадійніший з українських корпоративних емітентів (його акціонерами є російська Альфа-Групп і норвезький телекомунікаційний холдинг Telenor). На даний момент фінансовий стан компанії стабільний, розмір виручки та рівень прибутку є доволі високими. Про надійність емітента свідчить і відсоткова ставка за єврооблігаціями компанії: вона суттєво нижча за середньоринкову (для українських емітентів). Купонний дохід за єврооблігаціями Київстару з погашенням у 2012 році становить лише 7,75%, на вторинному ринку папери торгуються практично без дисконту — за ціною 97% від номіналу.
Азовсталь входить до вертикально-інтегрованого металургійного холдингу «Метінвест». Комбінат не має проблем із поставками сировини й менше за інших українських сталеварів залежить від цінових коливань. Рівень боргового навантаження Азовсталі низький, тому навіть попри серйозний спад у металургії компанія здатна обслуговувати отримані кредити в повному обсязі.
Ще однією стабільною компанією аналітики вважають Миронівський хлібопродукт (виробник м’ясної продукції). Навіть у період падіння споживчого попиту вони не очікують суттєвого зниження продажу компанії. Курятина — основний продукт Миронівського — найдешевше м’ясо в Україні, тому під час економічної рецесії і в умовах падіння доходів населення попит на куряче м’ясо збільшиться. Додатковий плюс Миронівського як емітента єврооблігацій — поставки соняшникової олії за кордон, тобто компанія має валютну виручку.
Єврооблігації Альфа-Банку одні аналітики вважають супернадійним інвестиційним інструментом, інші — навпаки досить ризикованим вкладенням коштів. «Альфа-Банк Україна входить до російського консорціуму «Альфа-Групп», якому належить не лише Альфа-Банк (РФ), а й телекомунікаційні компанії, на бізнесі яких криза практично не позначиться (Мегафон, Київстар, «Вымпелком»), а також нафтогазова TНК-BP. Тож Альфа-Групп має досить коштів, щоб підтримати український Альфа-Банк», — вважає Владислав Перевозчиков. Владислав Ревчук навпаки не радить інвесторам купувати папери Альфа-Банку Україна, оскільки останні кілька років росіяни активно просували українську дочку на високоризикованому ринку кредитування фізосіб, відтак кредитний портфель фінустанови може виявитися неякісним. Ускладнює ситуацію й велике зовнішнє боргове навантаження: в 2009 році Альфа-Банку доведеться погасити єврооблігації на $445 млн, ще $250 млн за бондами пізніших випусків можуть бути пред’явлені до оферти.
Усі без винятку експерти фондового ринку відносять єврооблігації банків «Південний», «Надра», «Фінанси та Кредит», «VAB Банк» до групи високого ризику і не рекомендують купувати папери цих емітентів. У результаті фінансової кризи якість активів на згаданих фінустанов сильно погіршилася. Ситуація в банках «Південний» і «Надра» ускладнюється відсутністю підтримки цих фінустанов великими акціонерами (угода з купівлі банку «Надра» Дмитром Фірташем ще не завершена і, на думку деяких експертів, може зірватися).
Велика ймовірність невиплат за паперами НАК «Нафтогаз України». Держкомпанія має високе боргове навантаження, тому аналітики побоюються, що чиновники вирішать реструктурувати борг. «Загальний обсяг заборгованості НАК, яку компанія має погасити в 2009 році, становить $3,6 млрд. $500 млн цієї суми — єврооблігації. Навряд чи НАКу вдасться рефінансувати свої борги (взяти додаткові кредити), щоб погасити поточні зобов’язання, зокрема бонди», — вважає Владислав Ревчук. На початку 2009-го доходність бондів НАК до погашення досягала 160% (разом із майбутніми купонними виплатами).
Також у зоні високого ризику дефолту єврооблігації українського ритейлера «Фуршет» і девелоперської компанії «XXI Століття», яка ще в серпні минулого року заявляла про достроковий викуп єврооблігацій, однак так цього й не зробила (схоже, їй забракло грошей). У травні 2009-го компанії належить погасити євробонди на суму $175 млн, крім того, є безліч інших кредитів, які XXI Століття має віддавати. На початку 2009-го борг компанії перевищував вартість її активів. Серйозних фінансових труднощів при погашенні боргів може зазнати і ритейлова компанія «Фуршет».
Базова стратегія
Владислав Перевозчиков рекомендує інвесторам не піддаватися спокусі продати папери за офертою, а тримати їх до погашення. При цьому краще, якщо емітент погашає свій євроборг у 2011–2012 рорках (або пізніше): у цьому випадку ризик неповернення інвестицій знижується, оскільки на той час, швидше за все, Україна вийде із кризи й компанії зможуть вчасно і в повному обсязі розплатитися за боргами. Втім, інвесторам, які прагнуть отримати максимально високий дохід (аж до 100% річних чи навіть більше), вигідніше придбати папери з погашенням уже цього року. Щоправда, в цьому випадку досить високим є ризик дефолту емітента.
Як купити єврооблігації
1 Відкрити рахунок у компанії-хранителі, що має кореспондентські рахунки в Національному депозитарії України. Необхідні для цього документи: паспорт, ідентифікаційний код.
2 Підписати з брокерською компанією договір доручення на купівлю євробондів.
3 Погодити умови угоди: на підставі договору доручення клієнт дає заявку брокерові на придбання єврооблігацій конкретного емітента й перераховує посередникові кошти. У заявці фіксується валютний курс купівлі цінних паперів, умови угоди.
4 Придбавши єврооблігації, брокер переводить папери зі свого рахунку (у компанії-хранителі) на рахунок клієнта. Поставка цінних паперів відбувається протягом 6–7 днів. Клієнт сплачує комісійні за роботу посередника (1–2% від суми угоди).
5 Ставши власником євробондів, інвестор отримує доступ до аналітичної бази компанії-брокера: посередник періодично інформує клієнта про фінансовий стан компанії-емітента (допоки власник паперів не продасть облігації).
6 За допомогою брокера здійснюється й продаж паперів.
За версією ІК Phoenix Capital
Вікторія РУДЕНКО, КОНТРАКТЫ
|
