|
 Чому в 2009-му більшості дрібних банків загрожує поглинання чи банкрутство. Сьогодні єдине джерело додаткових коштів для маленьких банків — депозити населення й компаній
З початку 2009 року близько 20 середніх і малих українських банків (із третьої та четвертої груп за класифікацією НБУ) оголосили про плани збільшення статутного капіталу. «Наприкінці 2008 року НБУ вимагав від фінустанов переоцінки вартості кредитного заставного майна за поточними ринковими цінами. На той час уже відбулася девальвація гривні, що призвела до зростання неповернень за позиками. Результат — погіршення якості кредитних портфелів банків і, як наслідок, необхідність нарощування капіталу (враховується у капіталі банків. — Прим. ред.)», — пояснює плани банків економіст ІК «Конкорд Капітал» Андрій Пархоменко. Збільшення капіталу потрібне й великим банкам: за даними аудиту НБУ, фінустанови з першої групи за активами мусять поповнити капітал на 24 млрд грн. Великим банкам буде неважко знайти гроші на збільшення капіталу, а ось найменшим наростити резерви й капітал буде досить складно. Аналітики вважають, що до 2010 року в Україні залишиться всього третина невеликих і середніх фінустанов, або ж 40 банків (у сумі з великими банками — 78 із 182, що діяли на 1 січня 2009-го).
На добраніч, малята
Головна нинішня проблема малих і середніх банків — дефіцит коштів. Великі системні фінустанови активно кредитуються в НБУ й на міжбанківському ринку, а ось невеликим банкам шлях до таких грошей фактично закритий. Ще наприкінці 2008 року НБУ почав надавати довгострокове рефінансування (на 1 рік) тільки банкам, організованим у формі ВАТ, статутний капітал яких перевищує 500 млн грн. Маленькі й середні банки з невеликими статутниками залишилися без довгих грошей НБУ.
Отримати кредит на міжбанківському ринку в період кризи «малятам» дуже важко. За словами в. о. голови правління банку «Фамільний» Ольги Долженко (установа займає 173-тє місце в рейтингу НБУ за активами), сьогодні на міжбанківському ринку криза довіри — банки практично не кредитують один одного. «Невеликому банку й до кризи було нелегко отримати кредит: позички здебільшого видавали великі фінустанови, суворо оцінюючи платоспроможність банків-позичальників. Із початком кризи вони стали особливо прискіпливими до клієнтів», — каже Ольга Долженко.
При цьому навіть великим банкам доводиться кредитуватися у колег по ринку під дуже високі відсотки. «У деякі місяці 2008-го ставки за міжбанківськими ресурсами овернайт становили 60% річних, а іноді й всі 100%», — стверджує Костянтин Полосков, голова правління БГ Банку (70-те місце в рейтингу НБУ).
Під час кризи одним із реальних джерел коштів для української банківської системи стають кредити західних фінустанов — особливо міжнародних фінансових організацій. Однак не всі маленькі банки можуть отримати рефінансування від іноземців. Приміром, Європейський банк реконструкції та розвитку планує спрямувати на рекапіталізацію українських банків близько EUR500 млн. Але, як повідомили Контрактам в ЄБРР, головне завдання банку — поновлення кредитування українського реального сектору, тому фінансову допомогу, швидше за все, отримають лише системні банки. Схожу програму (на суму $750 млн) планує реалізувати в Україні й Світовий банк — причому і в цьому випадку підтримку одержать великі й найбільші банки.
Розмір має значення
По суті, сьогодні єдине джерело додаткових коштів для маленьких банків — депозити населення й компаній. Тому, намагаючись залучити гроші українців, фінустанови пропонують клієнтам бонуси й високі відсоткові ставки за депозитами. «Як бонус для клієнтів, котрі бажають відкрити доларовий депозит, банк продає валюту за офіційним курсом НБУ, тобто по 7,7 UAH/USD при ринковій ціні близько 8,5– 9,0 UAH/USD», — розповідає Володимир Чернецький, перший заступник голови правління Трансбанку (78-ме місце в рейтингу НБУ). Схожої депозитної політики дотримуються багато невеликих банків.
Навіть якщо в 2009-му «малятам» вдасться знайти гроші на поповнення капіталу, у 2010– 2012 роках вони знову зіштовхнуться з проблемою гострого браку коштів. Влітку 2008-го НБУ посилив вимоги до капіталу фінустанов (Постанова № 228 від 6 серпня 2008 року). Тоді регулятор скасував диференціацію українських банків: їх уже не поділяють на кооперативні (мінімальний розмір капіталу — EUR1,5 млн), регіональні (EUR5 млн) і міжрегіональні (EUR8 млн). Відповідно до розпорядження НБУ, всі без винятку фінустанови повинні формувати капітал на суму не менше EUR10 млн. Новий норматив набуде чинності у 2010 та 2012 роках (для банків з капіталом понад EUR8 млн — з 1 липня 2010-го, менше — з початку 2012-го).
Менше, та краще
Проте мають малі банки й переваги у порівнянні з великими. По-перше, відсутність зовнішніх боргів. «Багато системних банків цього року повинні виплатити досить великі суми в рахунок погашення закордонних кредитів (за попередніми даними — близько $10 млрд. — Прим. ред.), — розповідає Андрій Пархоменко. — Оскільки кошти залучалися в іноземній валюті, у результаті девальвації гривні банкам буде досить складно повернути позички». Невеликі фінустанови якщо й отримували кредитні кошти з-за кордону, то здебільшого від своїх материнських структур. Такі кредити, ймовірно, будуть реструктуровані: західні фінансові групи купували українські банки за досить високими цінами (деякі маленькі установи продавалися за 5–6 капіталів), тому материнські структури не зацікавлені в банкрутстві своїх українських дочок.
По-друге, невелика клієнтська база дозволяє малим фінустановам індивідуально реструктурувати борги позичальників. Трансбанк, приміром, за умови дострокового погашення кредиту продає своїм клієнтам валюту за офіційним курсом НБУ. «В умовах кризи краще недоотримати прибуток, ніж допустити прострочення», — вважає Володимир Чернецький. За словами топ-менеджера, для банку зараз найголовніше — мінімізація ризиків неповернення коштів. З колегою згоден і Костянтин Полосков: «У банку є два варіанти: заробити умовно менше або не заробити взагалі нічого, отримавши заставне майно, продати яке зараз досить складно». До кризи на іпотеку в БГ Банку припадало лише 1,79% загального кредитного портфеля (близько 15 млн грн за курсом 5,05 UAH/USD), ставка за кредитом була на рівні 13%. «Ми дуже довго вмовляли клієнтів перевести позички в гривню під 23–25% річних. Ті, хто погодився на реструктуризацію, заощадили 30% суми кредиту», — стверджує Костянтин Полосков.
Кредитна пастка За останні п’ять років активи середніх і невеликих банків збільшилися майже у п’ять разів
Малі та середні банки за прикладом своїх великих конкурентів урізують витрати: закривають неприбуткові філії, скорочують співробітників кредитних відділів і бек-офісів, економлять на послугах зв’язку, оренді приміщень, зарплатах фахівців. Під скорочення потрапили проекти, пов’язані з розвитком IT-технологій. «Раніше дрібні відділення банку передавали звіти до регіональних офісів, а ті, у свою чергу, — до головного офіса. Зараз уся звітність стікається в одне банківське відділення. Це дало змогу скоротити працівників, які займалися підтримкою банківських операцій у регіонах», — каже Костянтин Полосков.
Деяким нішевим банкам з початком кризи довелося змінювати свою стратегію. «Донедавна одним зі стратегічних напрямків діяльності Platinum Bank (раніше —Міжнародний іпотечний банк) було житлове кредитування. Зі зникненням ринку іпотеки довелося коректувати стратегію», — розповідає Грег Краснов, генеральний директор Platinum Bank. Хоча нарощування кредитного портфеля фізосіб — не найвдаліше рішення під час кризи, сьогодні діяльність МІБ спрямована на розвиток короткострокового кредитування населення, включаючи надання споживчих позичок і кредити готівкою.
Чимдалі менше Частка невеликих і середніх банків у фінансовій системі України знижується
Інші малі банки роблять ставку на корпоративних клієнтів. «Частка фізосіб серед клієнтів нашого банку — лише 10%. Це менше, ніж у середньому по банківській системі», — каже Ольга Долженко. Саме за рахунок юросіб виживатимуть маленькі банки в кризовому 2009-му. Фінустанови пропонують компаніям повний спектр банківського сервісу, який, щоправда, нічим не відрізняється від послуг великих банків — випуск платіжних і кредитних карток, зарплатні проекти, грошові перекази без відкриття рахунку, валютно-обмінні операції тощо. «На плаву утримаються ті малі банки, які будуть швидше й ефективніше за своїх великих колег «вирішувати питання»: реструктурувати позики, оперативно видавати нові кредити, надавати позики на погашення боргів перед іншими банками», — вважає голова правління однієї з великих українських фінустанов. На його думку, основна перевага невеликих банків — лінійна структура й доступність топ-менеджерів банку для клієнтів. «У системному банку голова правління спілкується лише з дуже великими клієнтами, на операції з якими припадає значна частина доходів банку. У маленькій фінустанові топ-менеджер доступний практично для всіх корпоративних клієнтів, включаючи малий бізнес», — каже банкір. А що простіше дрібному підприємцеві достукатися до голови правління невеликого банку, то вища ймовірність того, що він стане постійним клієнтом установи.
Чимало регіональних банків розраховують відібрати шматок банківського пирога в системних фінустанов. «Регіонали» сподіваються перехопити клієнтів, які залишають великі банки, де вже введено тимчасову адміністрацію (Надра, Укрпромбанк, Промінвестбанк).
Віддам банк у хороші руки
На думку Андрія Пархоменка, найбільш фінансово стійкі серед середніх і малих банків — кептивні установи. Їм допомагатимуть багаті акціонери. Кишенькові банки мають стабільних клієнтів — підприємства, що входять до бізнес-групи. До таких банків, наприклад, належать невеликі Кредит-Дніпро (Інтерпайп) і Мегабанк (група «Енергетичний стандарт»). Низькі ризики і в фінустанов з іноземним капіталом. «Ще в жовтні материнський банк відкрив нам стабілізаційну кредитну лінію на $50 млн, — розповідає Костянтин Полосков із БГ Банку. — У результаті операційний прибуток за III–IV квартал 2008-го ми спрямували на формування резервів». Також у IV кварталі БГ Банк зареєстрував додемісію в розмірі 140 млн грн.
А ось банкам, яких не підтримують багаті власники, швидше за все, доведеться шукати інвесторів. За  інформацією Володимира Чернецького, банкіри середньої руки вже шукають покупців на свої активи. «Потенційними покупцями банків можуть стати нефінансові інвестори — компанії машинобудівного, харчового, транспортного секторів», — вважає Володимир Чернецький. При цьому кошти, спрямовані на поповнення капіталу банків, в остаточному підсумку підуть на фінансування компаній самого акціонера або конкретної галузі. Наприклад, банк, що належить будівельній корпорації, напевно видаватиме іпотечні кредити.
Іноземні банки, котрі нещодавно вийшли на український ринок, намагатимуться зміцнити свої позиції. Platinum Bank, наприклад, має намір купити кількох конкурентів, вклавши у розширення в цілому близько $100 млн (кошти для покупок екс-МІБу виділять компанії з управління фондами прямих інвестицій Horizon Capital, East Capital та інші).
Проте після кризи структура банківського ринку істотно зміниться. «30–50% усіх банків (або, за даними НБУ на 1 січня 2009-го, 54–91 фінустанова) можуть зникнути», — стверджує Андрій Пархоменко. Здебільшого з ринку підуть малі та середні банки. Деякі фінустанови закриються на ключ: припинять видавати кредити й залучати кошти. Після кризи такі банки будуть розморожені, але в підсумку виживуть лише деякі з них. Володимир Чернецький вважає, що кількість банків на українському ринку скоротиться приблизно на 20–30% (36– 54 банки), у першу чергу внаслідок поглинання дрібних фінустанов великими гравцями ринку або ж за рахунок консолідації відносно рівних гравців. «Малі банки якщо й залишаться на ринку, то їх буде небагато. Банківська система складатиметься з великих і середніх фінансових установ», — вважає топ-менеджер.
Залишення ринку малими й середніми банками практично не позначиться на розмірах банківської системи (у загальному обсязі активів, пасивів, капіталу): на банки третьої й четвертої групи (144 банки із 182) припадає лише 20% депозитів фіз- та юросіб, приблизно стільки ж займають кредити малих фінустанов у загальному кредитному портфелі банків. При поглинанні великими конкурентами депозитні та кредитні портфелі «малят» перейдуть до материнських структур, і тільки невелика частина пасивів буде втрачена через банкрутство деяких банків — кредитні портфелі банкрутів будуть придбані конкурентами за безцінь.
Чудова Четвірка
Неформальна класифікація малих і середніх банків
За даними НБУ на 1 січня 2009-го, в Україні діють 182 банки, більша частина яких (120 фінустанов) належать до малих — четверта група за класифікацією НБУ, ще 24 банки вважаються середніми (третя група).
Невеликі й середні банки умовно можна розподілити на кілька груп. Перша — кептивні банки, або кишенькові фінустанови українських олігархів. Такі фінустанови були створені для обслуговування конкретних бізнес-груп: Кредит-Дніпро асоціюється з Інтерпайпом Віктора Пінчука, Мегабанк — із Енергетичним стандартом Костянтина Григоришина, Акцент-Банк — із Приватом Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова.
Інша частина дрібних банків — нішеві фінустанови, що спеціалізуються на одному-двох видах банківських послуг. Приміром, Іпобанк та Міжнародний іпотечний банк до кризи здебільшого займалися іпотечним кредитуванням, Банк «Русский Стандарт» та Банк Ренесанс Капітал — беззаставними споживчими позиками, банк «Аркада» активно кредитував забудовників і покупців нерухомості.
До регіональних фінустанов належать: Полтава-Банк, одеські «Морський транспортний банк» та Одеса-Банк, донецький Фамільний, харківський Базис. Деякі банки мають відділення у столиці та великих містах України, однак основний їхній бізнес зосереджений в одному з регіонів.
Ще одна неформальна група малих банків — фінустанови, створені з метою продажу або вже належні іноземним фінгрупам. Підтримкою материнських структур заручилися Індустріально-експортний банк (Credit Agricole), МТБ (Marfin Popular Bank), БТА Банк (казахський Тураналем), БМ Банк (Банк Москви), Фольксбанк (австрійський Volksbank International AG), Піреус Банк (грецький Piraeus Bank) тощо.
За версією Контрактів
Великий брат
Аналітики Moody’s очікують погіршення фінпоказників західних банків, у тому числі тих, що працюють в Україні
Міжнародне рейтингове агентство Moody’s стурбоване тим, що багато західноєвропейських банків готові надавати підтримку дочірнім компаніям у Східній Європі, в тому числі в Україні. У звіті «Дочірні банки західноєвропейських компаній у Східній Європі в умовах фінансової та макроекономічної кризи» аналітики Moody’s відзначають, що «після кількох років бурхливого зростання в економіці Східної Європи та країн СНД настав період глибокого й затяжного спаду. У результаті західні банки зіштовхнулися зі скороченням дохідності їхніх вкладень у розвиток дочірніх структур у Східній Європі». У зоні підвищеного ризику — західні банки, які до кризи активно розвивали мережі фінустанов у Прибалтиці, Угорщині, Хорватії, Румунії, Болгарії, Україні, Казахстані та Росії. Агентство Moody’s вважає, що фінансові проблеми можуть виникнути в таких груп, як Raiffeisen, Erste Bank, Societe Generale, UniCredit і KBC (KBC представлена в Україні лише інвесткомпанією KBC Securities Ukraine, інші групи володіють невеликими й великими банками). Однак сьогодні згадані агентством Moody’s європейські банки не мають серйозних фінансових проблем. За попередніми даними банківської групи Raiffeisen, консолідований прибуток установи — після оподаткування й відрахувань міноритарним акціонерам — у 2008-му виріс на 17%, до EUR982 млн. Група Erste у 2008 році наростила операційний прибуток на 19%, чистий прибуток банку Erste перевищив EUR1,3 млрд. За попередніми підрахунками Societe Generale, чистий прибуток французької банківської групи за весь 2008 рік збільшився удвічі — до EUR2,01 млрд.
Втім, не всі європейські банківські групи, присутні в Україні, не зазнають труднощів. Так, французький банк BNP Paribas, що володіє УкрСиббанком, у четвертому кварталі 2008-го отримав чистий збиток у розмірі EUR1,37 млрд проти чистого прибутку в розмірі EUR1,01 млрд роком раніше (дані про фінансові показники BNP Paribas за весь 2008-й поки не оприлюднені).
Дебет-кредит
Ставки за споживчими кредитами у маленьких банках значно вищі за ринкові
Кредитні ставки для корпоративних клієнтів у невеликих і середніх банках коливаються в межах 20–30% річних і, як правило, не перевищують відсотки за позиками у системних банках. Рішення про видачу кредиту в маленькому банку найчастіше приймається протягом 1–2 днів, у той час як у великих банках — більше тижня, а іноді протягом місяця.
Позики населенню в малих банках дорожчі, ніж у великих, де середня ефективна ставка за споживчими кредитами сьогодні становить 55–60% річних. Банк «Морський» (Крим, 135-те місце в рейтингу НБУ), приміром, видає споживчі кредити на суму до 15 тис. грн на строк до 12 місяців під 80% річних плюс комісійні (близько 7%). Схожі умови кредитування і в інших маленьких банках.
Багато невеликих фінустанов знижують відсоткові ставки постійним клієнтам, особливо тим, хто отримує зарплати в цьому ж банку. Наприклад, банк «Кредит-Дніпро» (42-ге місце в рейтингу НБУ за активами) надає позичальникам, які мають у фінустанові зарплатні рахунки, споживчі кредити під 30% річних без додаткових комісій.
А ось великі кредити на придбання нерухомості чи авто малі банки зараз майже не видають. Навіть фінустанови, які раніше спеціалізувалися на іпотечному чи автокредитуванні, згорнули кредитну діяльність.
Ставки за депозитами у невеликих банках вищі за середньоринкові. Такі фінустанови залучають гривневі кошти під 21–25% річних проти середньоринкових 18–18,5% у нацвалюті. Наприклад, ставка за гривневим депозитом «Класичний» в ЕРДЕ Банку — 146-те місце в рейтингу НБУ — становить 24% річних, за вкладом «Гарант+» у банку «Київська Русь» — 41-ше місце в рейтингу НБУ — 25,5%. Втім, депозитні ставки прямо корелюють із потребою банку в готівковій гривні, а не з його розмірами. За даними Простобанк Консалтинг на 20 лютого, найвищою депозитна ставка була у великого Кредитпромбанку (19-те місце в рейтингу НБУ) — 26,68%.
Вікторія РУДЕНКО, Костянтин ДРУЖЕРУЧЕНКО, КОНТРАКТЫ
|
