|
 Виживають універсальні банки, установи із закордонними власниками і банки без іноземних кредитів. Продати інвесторам проблемні фінорганізації банкіри не зможуть
Банківська система сьогодні — найпроблемніша галузь української економіки. Офіційно банківська криза почалася в жовтні минулого року, коли в результаті рейдерської атаки на Промінвестбанк почався відплив коштів із цієї, а потім і з інших фінустанов. За даними Нацбанку, з початком кризи чистий відплив гривневих депозитів з банківської системи дорівнював 57,4 млрд грн (на 1.04.2009 р. загальний обсяг вкладів у гривні та інвалюті становив еквівалент 313,9 млрд грн). У результаті різкого відпливу коштів з фінансової системи з  жовтня 2008-го у 12 банках впроваджено тимчасову адміністрацію, у кількох фінустановах працюють куратори НБУ, які контролюють витрату кредитних коштів, наданих регулятором.
Криза зачепила практично всі українські банки. Сьогодні майже всі фінустанови відмовляються достроково повертати гроші вкладникам (на підставі розпорядження НБУ про заборону дострокової виплати депозитів), чимало банків не видають кошти навіть із поточних рахунків, а також депозитів, термін яких закінчився. Аналітики прогнозують банківські банкрутства вже у 2009-му: до кінця року в Україні може залишитися близько 100 фінзакладів проти зареєстрованих 199.
Винні кредити
Останні два-три роки банківський сектор зростав чи не найшвидше в українській економіці: кількість банків щороку збільшувалася на 10–15 установ, кредитний портфель зростав щонайменше на 50%. Фінустанови чимдалі більше кредитували компанії й населення завдяки дешевим закордонним позикам: з 2006 року в Україні з’явилося більше десятка іноземних фінансових груп, які активно кредитували свої українські представництва. Крім того, банки випускали єврооблігації, залучали синдиковані кредити за кордоном. За даними агенції CBоnds, у 2005–2008 роках вітчизняна фінансова система самих лише євробондів випустила на суму $6,26 млрд.
Проблеми в українській банківській системі почалися задовго до жовтневої атаки на Промінвестбанк. Навесні 2008-го ставки на українському міжбанківському ринку різко зросли — з 2–5% річних до 40–45%. Ситуацію спровокував гострий дефіцит коштів на банківському ринку: фінустанови вже не мали можливості залучати ресурси за кордоном, а всередині країни НБУ активно боровся з високою інфляцією (регулятор проводив жорстку монетарну політику, скорочуючи обсяг грошової маси). Уже тоді банки, в яких сьогодні введено тимчасову адміністрацію, зазнавали серйозних проблем із ліквідністю. Наприклад, багато фінустанов ще у травні 2008-го закрили міжбанківські кредитні ліміти для Надра Банку: у 2008 році він мав виплатити за зовнішніми боргами непосильні для нього $285,5 млн, при цьому можливостей для рефінансування кредитів у банку практично не було (у підсумку фінустанова погасила іноземні кредити за рахунок позик НБУ).
Тотальна економія
Зіштовхнувшись із кризою ліквідності, фінустанови почали скорочувати витрати — і в першу чергу звільняти працівників. За неофіційними даними, лише в жовтні–грудні 2008 року без роботи залишилися понад 10 тис. банківських службовців. У січні–березні було звільнено ще приблизно 4 тис. осіб. Деякі банки спробували перекваліфікувати своїх співробітників: наприклад, у Піреус Банку колишні фахівці кредитних відділів були переведені до загального сектору роботи з клієнтами, у ВАБ  Банку відділ іпотечного кредитування перетворили на відділ із реструктуризації боргів позичальників.
Багато фінустанов почали закривати відділення. Нині проблемний Укрпромбанк скоротив кількість відділень на 9%, УкрСиббанк має намір закрити 100 відділень із 950 діючих. Практично всі фінзаклади відмовилися від розвитку мереж філій принаймні на найближчий рік.
Банківське кредитування майже цілком заморожене. Неплатежі за виданими кредитами постійно зростають через різку девальвацію гривні (понад 50% кредитів було видано в інвалюті) і падіння доходів населення та компаній. У проблемних банках (у яких введені тимчасові адміністрації) рівень поганих боргів досягає 30% кредитного портфеля, у відносно благополучних — 10–15%.
Нікому не потрібний
Зараз усі сили фінансистів спрямовані на реструктуризацію виданих кредитів, залучення вкладників і пошук коштів для збільшення власного капіталу: відповідно до вимог НБУ при зростанні кількості проблемних позичальників фінзакладам необхідно нарощувати капіталізацію. «Основними донорами коштів для банків сьогодні є їхні акціонери, які з жовтня влили в капітал фінустанов 26,9 млрд грн», — підрахував голова правління банку «Хрещатик» Дмитро Гриджук. Однак акціонери не всіх банків готові накачати свої установи грошима — сьогодні на державну рекапіталізацію розраховують 26 українських фінзакладів. Банкіри вважають, що найближчим часом із проблемою збільшення капіталу зіштовхнуться ще 25–30 банків, однак, імовірно, рекапіталізують не всі, а тільки десяток великих фінустанов зі значною кількістю вкладників. При цьому продати інвесторам проблемні фінорганізації банкіри не зможуть: потенційних покупців банківських активів сьогодні практично немає.
Важкий 2009 рік переживуть фінзаклади, які належать акціонерам, що мають можливість влити в них великий капітал. До таких банків здебільшого належать фінустанови з іноземними власниками: закордонні фінгрупи вже вклали в українські банки понад $10 млрд, а відтак навряд чи погодяться втратити ці активи. Не збанкрутують від кризи й універсальні банки, які раніше старанно диверсифікували свої кредитні портфелі: сьогодні такі фінустанови зазнають менше проблем з поверненням виданих кредитів, ніж спеціалізовані банки (корпоративні, галузеві, роздрібні). Легше пережити кризу фінзакладам, які не встигли залучити велику кількість кредитів за кордоном: у 2009-му їм не доведеться повертати іноземні позички, номіновані в чимдалі дорожчих доларах.
КЕЙС
Тихіше їдеш
Консервативна стратегія розвитку допомагає Ерсте Банку працювати у кризових умовах
Австрійська банківська структура Erste Group працює на українському ринку з 2006 року. Група купила в Україні невеликий банк «Престиж», заснований колишніми власниками банку «Аваль» Федором Шпигом та Олександром Деркачем. Банк за мірками 2006-го продали недорого — всього за $104 млн за тодішнього капіталу Престижу $59,4 млн (коефіцієнт «ціна/капітал» становив лише 1,75). У 2006–2007 роках іноземці купували українські фінустанови з коефіцієнтом 4,5–5,5. Наприклад, Uniсredit Group у 2007 році придбала 95% акцій Укрсоцбанку за $2,07 млрд (5,35 капіталу), Swedbank заплатив за українські ТАС-комерцбанк і ТАС-інвестбанк $735 млн (4,95 капіталу). Невелика вартість Престижу пояснюється тим, що фінустанову було створено незадовго до продажу — у січні 2006-го. Іншими словами, австрійці придбали не повноцінний банк, а банківську ліцензію в Україні. «Ми не хотіли купувати готовий банк, оскільки нам довелось би працювати з уже сформованими активами установи, частина яких напевно була б проблемною. Купивши новий банк, ми могли самостійно формувати його кредитну й депозитну політику, а не виправляти старі помилки», — пояснює тактику Erste Group в Україні голова правління Ерсте Банку Йозеф Сікела.
 Конкуренти вважають фінустанову заповільною: надто довго українська донька Erste Group «розгойдувалася». У 2007-му банк заявляв про плани зайняти до 2010 року 4% ринку роздрібного кредитування. На початок 2009-го Ерсте Банк займав лише 1% українського кредитного ринку. «Конкуренти докоряли, що такими темпами, як ми розвивалися, банк не зможе виконати заявлені плани вчасно. Плани ми справді переглянули, однак тепер бачимо, що рішення про зволікання з розвитком роздрібного сегмента було правильним», — стверджує Йозеф Сікела.
За 2007 рік банк наростив кредитний портфель учетверо: з 533,65 млн грн до 2,125 млрд грн, до початку 2009-го кредитний портфель установи досяг 6,69 млрд грн. Керівники Ерсте Банку стверджують, що кредитна політика тут завжди була досить консервативною — фінзаклад ретельно оцінював платоспроможність позичальників. Правило Ерсте Банку в Україні — не кредитувати без застави. Єдину програму беззаставного кредитування банк ненадовго відкрив улітку 2007-го, вона передбачала надання споживчих кредитів під поручительство фізосіб. При цьому, за словами одного з колишніх менеджерів кредитного відділу Ерсте Банку, фінустанова часто відмовляла клієнтам у наданні позик, оскільки фахівці банку зазвичай оцінювали заставне майно дешевше від ринкових цін, що значно обмежувало коло потенційних позичальників. За словами Йозефа Сікели, жорстка кредитна політика допомогла Ерсте Банку увійти в кризу з невисоким рівнем проблемної заборгованості. «Сьогодні обсяг проблемних боргів (із простроченням понад 30 днів) становить менше 3% кредитного портфеля», — стверджує топ-менеджер.
На відміну від більшості своїх іноземних конкурентів на українському ринку, Ерсте Банк ніколи не залучав кредити материнської структури і не виходив на міжнародний ринок запозичень. У 2007– 2008 роках банк залучав гроші на вітчизняному міжбанківському ринку — благо у 2007-му і на початку 2008-го вартість  міжбанківських ресурсів була доволі низькою (лише 2–5% річних). До початку 2009-го кошти інших банків (міжбанківські кредити й депозити інших фінзакладів, розміщені в Ерсте Банку) становили 8,64 млрд грн проти 491,2 млн грн депозитів населення і компаній. Фінустанова вкрай повільно нарощувала депозитну базу: за словами Сікели, тодішні ставки за депозитами були для банку непомірно високими. У 2007 році депозитний портфель банку зріс лише на 5%. Утім, у 2008-му обсяг коштів, залучених банком у компаній і населення, збільшився аж на 450%. Однак депозити так і не стали головним джерелом грошових ресурсів. Навіть зараз, у період кризи, Ерсте Банк пропонує 18% річних за депозитами у гривні, тоді як інші заклади залучають кошти населення й компаній під 23– 26% річних.
З початком кризи Ерсте Банк, як і інші фінустанови, скоротив витрати — призупинив розвиток регіональної мережі, скоротив персонал (на 15% — до 1820 осіб). Щоб не втратити клієнтів, Ерсте Банк планує розвивати альтернативні канали продажів, створювати call-центри й агентську мережу. Крім того, Erste Group змінила голову правління банку — з лютого 2009-го установу очолює громадянин Чеської Республіки Йозеф Сікела, який має досвід роботи в фінансовій системі Чехії під час банківської кризи 1997 року.
Це всі зміни в Ерсте Банку. Фінустанова і далі дотримується вкрай консервативної стратегії розвитку — практично не видає кредити й працює з проблемними позичальниками. Залучати кошти «матері» Ерсте Банк, як і раніше, не збирається.
Багато конкурентів фінустанови вважають, що консервативна стратегія Ерсте Банку справді була виправданою. Однак у майбутньому повільність у розвитку може зіграти з ним злий жарт. Із закінченням кризи іноземні фінансові групи, представлені в Україні, знову кинуться завойовувати вітчизняний кредитний ринок за рахунок материнських структур. Якщо і в нових умовах Ерсте Банк за звичкою вкрай обережно видаватиме кредити, не залучаючи кошти материнської структури, незабаром великі конкуренти можуть витіснити його з ринку.
Чому Ерсте Банк
1. Вкрай повільна стратегія розвитку банку в Україні.
2. Консервативна кредитна політика фінустанови, відмова від беззаставного споживчого кредитування.
3. Наявність потужної материнської структури, відсутність великих іноземних кредитів.
Виктория РУДЕНКО КОНТРАКТЫ
|
