|
Фармацевтична галузь у всьому світі вважається найбільш захищеною від кризових явищ завдяки стабільному попиту на лікарські заходи. Аналізуючи стан вітчизняних фармацевтичних виробників під час кризи 1998-1999 років, можна побачити позитивну динаміку рівнів продажу. Останнім часом, обсяги реалізації імпортертної продукції на українському ринку знизились в грошовому еквіваленті на 30%, в натуральному на 35%. В результаті, в залежності від специфіки портфелів вітчизняних виробників, їх обсяги реалізації можуть збільшитись від 15% до 75%. Оптимізуючи структуру своїх витрат, споживач буде віддавати перевагу дешевшим вітчизняним аналогам. Ми очікуємо, що попит на вітчизняні лікарські засоби залишиться стабільним, а на деякі фармацевтичні групи зросте на 60-70%, з огляду на те, що середня ціна вітчизняних медикаментів в 6 разів нижча ніж імпортних. Сучасна криза відкриває колосальні можливості для вітчизняних виробників лікарських засобів. Попит на продукцію є ключовим але не єдиним фактором успішної промислової діяльності.
Обмеженість та висока вартість фінансових ресурсів. Фінансова криза накладає свій відбиток на всю фармацевтичну галузь, обмежуючи доступ операторів ринку до фінансових ресурсів. Такі обмеження характеризуються високою вартістю залучення фінансових ресурсів (зростання відсоткових ставок) та небажанням фінансових установ та приватних інвесторів позичати вільні кошти. Ера дешевих кредитив залишилась у минулому. Наразі, фінансові установи більш прискіпливо ставляться до аналізу ризиків кредитування. Крім того, відсоткові ставки по кредитах суттєво підвищились. Обслуговувати кредит у 25% відсотків не завжди економічно доцільно. Навіть, якщо підприємство спроможне обслуговувати такий кредит, постає інше питання: який банк погодиться надати позику? Масовий відтік грошових коштів з вітчизняної банківської системи породжує кризу ліквідності банківського сектору. Тільки за січень 2009 року кошти на депозитних рахунках вітчизняних банків зменшились на 18 млрд. грн., що становить 5,3% від сукупних депозитів банківської системи України. Банкам бракує грошей для вирішення власних проблем із ліквідністю, не кажучи вже про вільні кошти для надання позик. Компанії, які фінансуються за рахунок боргових зобов’язань наражаються на проблеми, пов’язані з підвищенням вартості кредитних ресурсів. Виробники лікарських засобів є менш залежними від позичкових коштів, в той час коли оптові дистриб’ютори й аптеки будуть вимушені підвищувати вартість своїх послуг, що відобразиться на ціні кінцевого лікарського засобу.
Непередбачуваний курс гривні та її девальвація, як основний фактор росту цін на медикаменти. Стабільне функціонування суб’єктів фармацевтичного ринку залежить від прогнозованості валютного курсу. Якщо одна з ланок ринку дає збій, потерпають всі учасники економічних відносин. Виробники продукції розповсюджують свої товари через оптових дистриб’юторів, які у свою чергу реалізують товари аптечним мережам. Найбільш чутливими до курсових коливань є оптові дистриб’ютори. Реалізуючи свою продукцію, вони отримують її у виробників з відстрочкою оплати в 100 днів. Якщо мова йде про імпортні товари, така схема роботи вимагає прогнозування курсу валют на 100 днів наперед. При подальшій девальвації гривні та збільшенні обмінного курсу дистриб’ютор, страхуючи себе від курсових втрат, закладає курс 12-15 грн. за долар у сьогоднішню ціну імпортного лікарського засобу. Такий механізм ціноутворення призводить до стрімкого подорожчання темпами, прямо пропорційними курсовим очікуванням.
Непередбачуваний курс гривні до долара і євро також накладає свій відбиток на своєчасні поставки товарів. Оптові дистриб’ютори затримують свої поставки аптекам, оборотні кошти направляються не на продовження операційного циклу дистрибуції лікарських засобів, а на погашення збитків, пов’язаних з курсовими коливаннями. Агрегований операційний прибуток ряду оптових дистриб’юторів за січень-жовтень 2008 року звівся на нівець в листопаді – дався в знаки й вплив заходів державного регулювання цін на медикаменти
Інвестиційна привабливість галузі. Фармацевтичний ринок Україні є надзвичайно привабливим для стратегічних інвесторів та локальних гравців в розрізі злиття та поглинання компаній. Це актуально особливо сьогодні, коли ціни на активи стрімко падають, на ринку з’являються унікальні пропозиції. Власники фармацевтичних компаній погоджуються продати свої активи зі значним дисконтом. Нещодавня оферта (пропозиція до продажу) Бощагівського Хіміко-Фармацевтичного Заводу є зайвим підтвердженням цієї тези.
Навіть незважаючи на кризу, український ринок лікарських засобів досягнув позначки у 2,6 млрд. дол. у 2008 р; середньорічний темп зростання обсягів ринку в 2005-2008 роках становив 20%. Згідно оцінок фармацевтичних компаній, у 2012 році обсяг ринку збільшиться вдвічі і досягне 4.7 млрд. дол. Привабливість ринку також визначає рівень споживання медикаментів, який в 2004-2008 роках виріс з 23 до 56 дол. у розрахунку на душу населення щорічно. У 2007 році Україна займала четверте місце серед країн СНД за цим показником. Беручи до уваги процесс інтеграції України до ЄС та порівнюючи європейський рівень споживання на душу населення (Чехія - 331 дол., Словаччина – 254 дол., Польща – 154 дол.) із рівнем в Україні, ми бачимо суттєвий потенціал зростання обсягів українського фармацевтичного ринку. Ще одним суттєвим фактором росту ринку в грошовому вираженні є перехід вітчизняних виробників лікарських засобів на виробництво товарів, які належать до середнього та високого цінового сегменту. В грошовому вираженні іноземні фармацевтичні компанії домінують на ринку (78%), в той час коли доля вітчизняних компаній за останні роки зменшилась на 1-2% до 22%. Останні тенденції кінця 2008 року свідчать про стабілізацію ринкової долі вітчизняних компанії. Ми пов’язуємо це з тим, що п’ятірка великих вітчизняних фармацевтичних компаній - корпорація Артеріум, Фармак, Дарниця, Група Здоров’я та Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод - зміцнили свої позиції. Компанії працюють більше 60 і деякі навіть 100 років, вони диверсифікують портфель лікарських засобів, створюючи 5-10 нових препаратів щороку, і проводять модернізацію виробничих потужностей згідно GMP стандартів. Впровадження цих стандартів призводить до поліпшення якості продукції і дозволяє вітчизняним фармацевтичним компаніям конкурувати з іноземними. Дешева робоча сила при високій кваліфікації працівників є сильною конкурентною перевагою. Більше того, рівні продажу імпортерів різко скоротилися (-35%), в той час коли продукція вітчизняних фармацевтів користується попитом, оскільки вона в 6 разів дешевша. Середня вартість упаковки імпортного лікарського засобу в 2008 році зросла на 65%, вітчизняного - на 34%. З початку кризи ( як точку відліку беремо жовтень 2008 р тому, що почала різко девальвувати гривня) до грудня 2008 рівень роздрібних цін зріс на 30%. В січні 2008 року ціни на медикаменти стали лідером в споживчому кошику, збільшившись на 17%. Незважаючи на стрімке зростання цін на медикаменти, їх споживання в 2008 році зменшилось лише на 2,1% до 1,13 млрд. упаковок.
Зазначені факти в сукупності з модернізованими згідно зі стандартами GMP виробничими потужностями і дисконтами на активи роблять придбання вітчизняних заводів вигідним стратегічним рішенням для входження інвесторів на локальний ринок.
Слід відзначити, що сучасна ситуація на вітчизняному ринку цінних паперів не свідчить про перспективи для спекулятивних інвесторів (тобто тих, що мають на меті подальший перепродаж цінних паперів або прав володіння активами). Цінні папери українських фармацевтичних компаній характеризуються низькою ліквідністю. Крім того, українські фармацевти часто проводять додаткову емісію цінних паперів, що знецінює вартість акцій або змушує інвесторів купувати цінні папери додаткової емісії для збереження своєї частки в компанії. Ведмежий тренд (тенденція до пониження) на фондових ринках зачепив і вітчизняних фармацевтів. Наприклад, компанія Дарниця, яка котується на франкфуртській фондовій біржі, втратила в ціні 57% з вересня 2008 року. Ціни на активи компаній за таких умов формуються виходячи не з фундаментальних факторів та об’єктивних причин, а нерідко з суб’єктивних настроїв інвесторів. У першу чергу інвестори виводять фінансові ресурси з ринків, що розвиваються, та віддають перевагу найліквіднішій їх формі – готівці. Процес виводу грошей знаходить своє відображення у вартості цінних паперів та, як результат – у падінні індексів.
В той же час суттєві дисконти на активи та теперішня позиція вітчизняних фармацевтів роблять придбання прав на володіння мажоритарними частками (більше 50% акцій) у вітчизняних фармацевтичних заводах правильним стратегічним рішенням. На нашу думку, фармацевтичні компанії будуть продавати свої активи скоріше іноземним інвесторам, ніж локальним гравцям. По-перше, західні компанії мають достатній капітал для придбання вітчизняних активів. По-друге, продукція вітчизняних виробників частково перетинається за номенклатурою, в той час як портфелі іноземних компаній знаходяться в іншому ціновому та номенклатурному сегменті. По-третє, великі іноземні фармацевтичні компанії приваблює швидко зростаючий фармацевтичний ринок України та вихід на нього шляхом поглинання крупного локального фармацевтичного виробника.
Зміни в складі гравців ринку. Ринок виробника є дуже фрагментованим. В Україні четвірка лідерів займає близько 15% ринку, в той час як в Європі - 55-60%. Ми вважаємо, що консолідація ринку неминуча - компанії зі слабкими фінансовими та операційними показниками, які не в змозі забезпечити GMP модернізацію, будуть вимушені залишити фармацевтичну галузь. Імовірно, що консолідація являтиме собою довгостроковий процес об’єднання, тісно не пов’язаний із кризовими наслідками, хоча і прискорений ними. «Слабкою ланкою» можуть стати оптові дистриб’ютори та аптеки. На відміну від виробників, компанії, які реалізують фармацевтичну продукцію, в більшій мірі залежні від позичкових ресурсів, платня за які сьогодні є критичним фактором, що визначає спроможність компаній залишатися на ринку.
Підготував аналітик інвестиційної групи “Сократ” Олександр Топачевський
|
