|
 Металурги намагаються вийти на китайський ринок, добиваються державних пільг і здешевлення сировини. Компанії практично не скорочують працівників, однак урізують їм зарплати
Основна проблема української металургії у 2009-му — зниження глобального попиту на метал з осені минулого року та обвал світових цін на металопродукцію. Влітку 2008-го українські метпідприємства продавали сталь по $1200 за тонну, наприкінці березня  2009 року — лише по $300. Металургійна криза прокотилася цілим світом, однак найраніше й найболючіше вона вдарила по Україні. З падінням попиту на сталь багато великих світових металовиробників переорієнтувалися на внутрішні ринки. Внутрішній металургійний ринок в Україні вкрай малий, а тому разом із обвалом попиту й цін на сталь вітчизняні підприємства були змушені частково зупинити потужності. «Через низькі ціни на метал і мінімум замовлень нам простіше виробляти якнайменше, ніж нарощувати збитки за рахунок високих виробничих витрат», — пояснює гендиректор ММК ім. Ілліча Володимир Бойко.
Сировинні війни
До кризи світовий металургійний ринок належав продавцям: будівельний бум в цілому світі привів до того, що попит на метал перевищував пропозицію. Сьогодні глобальним ринком металу правлять покупці. Деякі українські металурги ще не підписали великі контракти на цей рік і змушені працювати на спотовому ринку (миттєва поставка): ціни на метал змінюються практично щодня, а тому покупці не поспішають підписувати довгострокові договори.
Металурги в першу чергу намагаються зекономити на сировині (70–80% у структурі собівартості продукції). Основним постачальником залізорудної сировини (ЗРС) на українському ринку є компанія «Метінвест» бізнесмена Рината Ахметова. У квітні минулого року Метінвест продавав меткомбінатам руду за ціною $120 за тонну. Разом із падінням світових цін на метал власники меткомбінатів вимагали від Метінвесту зниження вартості ЗРС, причому активніше за інших право на придбання сировини за зниженими цінами відстоював беззмінний генеральний директор ММК ім. Ілліча Володимир Бойко. У результаті на початку квітня комбінат домовився про поставки ЗРС по $42 за тонну (докладніше про антикризову стратегію ММК ім. Ілліча див. «Ставка на демпінг»).
Металурги практично не скорочують працівників, однак урізують їм зарплати, відмовляють у виплаті річних і квартальних премій. За оцінками аналітика ІК Phoenix Capital Євгена Дубогриза, комбінати скоротили фонд заробітної плати сталеварам у середньому на 20–25%. Витрати на транспорт та електроенергію не підвищувалися з докризових часів, оскільки уряд пообіцяв металургам не збільшувати тарифи на залізничні перевезення та електроенергію. Відповідний меморандум уряд та великі меткомпанії підписали наприкінці минулого року. В обмін на пільги металурги зобов’язалися зберегти робочі місця.
Китайська хитрість
Не маючи можливостей продавати продукцію традиційним споживачам української сталі (компанії Південно-Східної Азії та Близького Сходу), вітчизняні металурги почали шукати нові ринки збуту. Протягом декількох останніх місяців Запоріжсталь та ММК ім. Ілліча поставляють свою продукцію до Китаю. «Українські підприємства продають китайцям, наприклад, гарячекатаний рулон за цінами, що нижчі за локальні», — пояснює Євген Дубогриз попит китайських компаній на українську металопродукцію. Низькі ціни на український метал пов’язані з істотною девальвацією гривні та високими витратами на виробництво металу в КНР. Сприятлива для українців кон’юнктура збережеться до кінця липня цього року, коли почнуться переговори про зниження вартості ЗРС із найбільшими світовими виробниками залізорудної сировини. Якщо глобальні гірничорудні компанії погодяться знизити ціни, собівартість виробництва китайської сталі зменшиться, а відтак — і ціни на продукцію метпідприємств Китаю. У результаті попит на український метал з боку китайських компаній впаде.
КЕЙС
Ставка на демпінг
ММК ім. Ілліча першим знизив ціни на свою продукцію й почав шукати нові ринки збуту
Металургійний комбінат ім. Ілліча почав скорочувати обсяги виробництва в серпні 2008-го, з жовтня потужності заводу завантажені на 40– 50% (роком раніше — на 80– 90%). Генеральний директор заводу Володимир Бойко першим на метринку заговорив про кризу в галузі: попри обвал цін на метал у ІІ півріччі  2008-го, багато металургів відмовлялися визнавати погіршення кон’юнктури ринку. Конкуренти почали знижувати обсяги випуску значно пізніше за маріупольський комбінат: власники метзаводів до кінця 2008 року сподівалися, що криза в галузі швидко мине, а тому далі затарювали склади продукцією.
Рішення Володимира Бойка скоротити обсяги виробництва дало йому змогу мінімізувати втрати. «ММК — єдиний меткомбінат, який отримував прибуток у ІІ півріччі минулого року, коли ціни на ринку вже активно падали», — констатує аналітик ІК Phoenix Capital Євген Дубогриз.
Східний експрес
Володимир Бойко не лише скоротив обсяги виробництва, вирішивши розпродавати продукцію зі складів, а й почав шукати нові ринки збуту. До кризи підприємство здебільшого експортувало сталь до країн Близького Сходу. Тепер ММК ім. Ілліча — постачальник металопродукції китайським промисловим споживачам: тонна маріупольського прокату майже на $50 дешевше за китайські аналоги. Лише в січні експорт плаского прокату з України до Китаю становив 14,29 тис. тонн (на суму $5,51 млн).
Серед подальших ризиків для ММК актуальним є можливе введення Китаєм загороджувального мита на сталевий імпорт для стимулювання місцевих виробників. Крім того, в липні відбудуться переговори  найбільших світових металургів з гірничорудними підприємствами про зміну цін на залізорудну сировину. Якщо меткомпаніям вдасться досягти зниження вартості ЗРС, китайські сталевари зможуть скласти конкуренцію ММК ім. Ілліча.
Більшість вітчизняних металургів зазнають сьогодні серйозних фінансових труднощів не лише через скорочення попиту на їхню продукцію та падіння цін, а й внаслідок необхідності повертати великі закордонні позики. У ММК зовнішніх боргів немає. За словами генерального директора, підприємство ніколи не залучало позики навіть на внутрішньому ринку. «Все технологічне переозброєння комбінат завжди здійснював за рахунок власних коштів», — підкреслює керівник ММК.
Володимир Бойко — досвідчений лобіст. Другий рік червоний директор бореться з найбільшим українським виробником залізорудної сировини компанією «Метінвест» за зниження цін на ЗРС. «Головний фактор, що впливає сьогодні на життя гірничо-металургійного комплексу — це сировинні монополісти, які диктують свої умови ринку», — вважає гендиректор ММК. Але він досяг свого: у квітні 2009-го ціна на ЗРС була знижена з $55 за тонну до $42 (у квітні минулого року Метінвест продавав залізорудний концентрат за ціною $120 за тонну). У планах Володимира Бойка — досягти зниження цін на ЗРС до $35 за тонну.
Забагато металургів
Недолік комбінату — роздутий штат працівників. «Сьогодні чисельність персоналу на підприємстві вища, ніж за радянських часів», — коментує аналітик ІК «Альтана Капітал» Олександр Макаров. За його словами, влітку 2008-го на фонд оплати праці припадало 6% собівартості виробництва сталі (на інших метпідприємствах — 3–6%). При цьому ММК ім. Ілліча належить багато непрофільних активів — наприклад, агрохолдинг (володіє землею загальною площею понад 200 тис. га). Офіційно ММК утримує агрогосподарства для того, щоб забезпечувати працівників продуктами за пільговими цінами. «Насправді на цих територіях розташовані родовища вапняку й залізної руди. Вочевидь, у майбутньому Володимир Бойко не виключає можливості розробки цих ділянок», — припускає Євген Дубогриз.
Чому ММК ім. Ілліча
1. Єдина меткомпанія, яка отримала в другому півріччі 2008-го прибуток (215 млн грн).
2. Компанія першою на ринку відреагувала на кризу в країні і знизила виробничі витрати.
3. У період кризи компанія вийшла на новий ринок збуту — Китай.
4. Меткомбінат першим домігся зниження вартості залізорудної сировини в головного українського постачальника ЗРС компанії «Метінвест».
Костянтин ДРУЖЕРУЧЕНКО КОНТРАКТЫ
|
